Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин - старе повідомлення.
[ Re: День сайту: опісля ] повідовив(-ла) Текст повідомлення: Загальний настрій ще в суботу вранці нам з Друмом оповіла бабця посеред напівзруйнованої траси в затопленому Сколе: "А файно зара в Карпатах, нє? Люкс!"
А ми виїхали з Лавова аж о 8:50 в понеділок. Правда, сильно й не рвалися. Все спілкування на дану тему
додав(-ла)13:24:04 03/08/2004 Загальний настрій ще в суботу вранці нам з Друмом оповіла бабця посеред напівзруйнованої траси в затопленому Сколе: "А файно зара в Карпатах, нє? Люкс!"
А ми виїхали з Лавова аж о 8:50 в понеділок. Правда, сильно й не рвалися.
відповів(-ла)14:45:42 03/08/2004 03.08.2004 13:22
Люди дощу Vol. 1
30.07.04
У Києві того дня не те, щоб сильно парило, але майка на плечах липла і в голові, як і весь тиждень, стояв легкий дурман. Прогнози про атлантичний циклон зуділи в вухах вже так давно, що більше скидалися на чутки про смерть Кучми.
Від напрягів нічного задушливо-п’яного вакаційно-заробітчанського плацкарту врятувало чисто інтуїтивне рішення: 0,5 “За Карпатського” з попутним Дімою за 15 хв. і – на полицю.
31.07.04
У Львові хмарно і прохолодно. Діма знайшов собі однодумців і вони жорстоко умєкуються від шостої ранку. Ми косимо на інтелів.
Близько дев’ятої в Сколе. Сіро. Сиро. Перебираємося на похідне, крутимо карти. Зрештою рушаємо. По наводці вождів за станцією має бути АЗС, за нею бетонний мур і стежа на гору. АЗС є (“Пам’ятай! Крапля тонну береже!”), муру нема. Є вода. Ще під’їжджаючи до Сколе (“До Сколього, прошу пана”), тої води надивилися донесхочу: їхали ніби якими заплавами – над водою тільки залізничний насип, повз нього пропливають стіжки, верхи загорож при городах і острови з хатами. У Сколе деякі хати вже по призьби в рудій каламуті. Двором дитячого садка пропливає качалочка, спиняється об грибок-пісочницю, повільно обкручується... Час від часу дорогу перекривають руді досить сильні потоки, стрибаємо, як барани. “А файно нині в Карпатах, нє? Люкс!” – це бабця посеред замулених решток асфальту чи то стібеться з нас, чи то плачеться. Провалене нічним дощем узбіччя, фури на захід, фури на схід.
Вийшли за село. Муру нема. Розуміємо, що десь продуплили, але повернути вгору вже не виходить. Місцеві радять пройти 5 км до сусіднього Коростова, звідти добрий підйом. Вагаємося, пробуємо відшукати якусь стежку, але тут без вступу, як у фільмах про В’єтнам, починається дощ. Біля нас спиняється “пєтка”, водій без слів відчиняє двері. Всі питання зняті, ми їдемо до Коростова. Метрів за 200 траса пірнає в величезну калабаню, екскаватори, нашивки МНС. Грози гуляли три дні – обірвані дроти, розмиті чи завалені
відповів(-ла)14:54:41 03/08/2004 Нас висаджують біля потоку, вздовж якого маємо братися д’горі, і “пєтка” рушає назад, звідки приїхала (?). Цьоця з коровою, вгадавши наші наміри, кидається, як Матросов на точку: “Ви тут не перейдете!” Дорога кілька разів перетинає здурілий, як і всі тут решта, потік, а мостів нема. Як альтернатива нам пропонується вернутися назад у Сколе :) Вирішуємо, що бабка гонить і тулимо. За десять хвилин виявилося, що цьоця, м’яко кажучи, не гнала. Але дурі в голові ще досить, знімаємо штани і рушаємо вбрід. Вода крижана і важко знайти опору на невидимому дні, але це й усі напряги. Регочемо й смакуємо, як будемо брехати про своє геройське форсування. По 50 від застуди і далі. Власне, на цьому приколи кінчились. Точніше, ми попустилися, а приколи стали тим, чим і були – напрягами.
За черговим поворотом вдалині між кронами проглядає щось велике металеве. Ще півкілометра і – всі наші надії: кам’яниста вершина, ретрансляційна вишка і солідна кам’яниця, причому населена, судячи з новеньких склопакетів :)
За якийсь час наше шмаття вже розвішане на резервних дизелях, кипить чайник і двоє чергових, середнього віку чоловіки, розпитують нас про справи в долині і жартують: “А я кажу, шо це – субота, а туристів нема?” Господарі розважаються тим, що колють якісь гейми на древній “четвірці”, час від часу гавкає рація, кудись когось посилаючи і передаючи, де чию господу залило.
Кудись іти – лютий облом. За вікнами... яке там за вікнами? Є патьоки на склі і за ними біла муть і ревище. Всьо. Ні з ким з наших, хто зараз в горах, немає зв’язку. Зате в будь-яку іншу точку – опа, прямо над нашими головами передавачі юемсів і кучмастара. Польське ТБ передає про мінливу хмарність без опадів у Східних Карпатах, господарі розказують, як узимку вибираються сюди гусеничним тягачем, а то й вертольотом, показують обладнання. Зі стіни лагідно мружиться Іван Якович. Залипон…
відповів(-ла)16:13:10 03/08/2004 Люди дощу
Vol. 2
Десь по четвертій стихає дощ. Трохи ще перечікуємо, Пауль висуває і тут же обламує (який жаль!) варіант зі спуском у Сколе і паравозом до Делятина. Один з господарів проводить нас через двір до діри в загорожі. За нею стежка на Парашку. Дякуємо, прощаємося і зникаємо в бур’янах, як партизани в кіні. П’ять хвилин вистачило, щоб змокнути ще гірше, як до того, хвилин за десять із заздрістю помічаю, що Пауль не старається обминути калабані – на відміну від моїх кросів у нього добрі бути. Ще за мить доганяю, що в нього справи не кращі від моїх і насправді байдуже, куди ступати – єдине, куди не добралася вода, це під шкіру. Тут же приходить розслаблення.
Хребет тягнеться майже прямо, легкими звивинами. Короткі підйоми-спуски нагадують швидше прогулянку київськими горбами. Тіко нікого нема. І найбільша прикрість – не видно гір. Полонина, стежка, смерека справа, смерека зліва, а далі біле молоко. Справа помічаємо стежку вниз. Очевидно, це й є та дорога, якою ми б мали сюди дістатися. Справді після цього з’являються Юркові мітки на каменях – жовті ромби, а на стежці – сліди підошов. Їм не більше години – відколи став дощ, а, крім наших, ніякий дурень в таку погоду сюди не вилізе. Ми зовсім розслабляємося і беремося по сліду. Правда, раз (здається, це був ) його губимо і починаємо відвертати на північ, але вітер саме розриває хмари, показуються сусідні хребти і ми спохоплюємося назад. З правого боку відкривається долина Опору (“Пропоную перейменувати його на Спротив” – Пауль) і далі-далі до краю – жовто-зелений камуфляж. В цей момент хотілося заплакати, бо в Сколе дахи заблищали на сонці, а ми пірнаємо в нову хмару. І нема цьому ради – у зворах кипить молоко, вітер збирає по правому схилу пару і вивалює її прямо до нас, на хребет.
відповів(-ла)16:14:47 03/08/2004 Вже бачимо Парашку, хрест на ній і чуємо голоси. Ліворуч, трохи нижче дороги – дерев’яна невеличка халабуда, коло неї рюкзаки, люди. Виявляється наші, кияни, теж на пиво приїхали :) Біля буди видно ноші, такі, як у грабарів і з’являється божевільна думка, що чуваки приволокли цю буду на собі. Але вони розбирають наплічники і рушають за нами. Буда залишається.
Ми відбиваємося від колег на траверзі Параски, пасемо яфени. Потім довго топчемося по полонині, ловимо відгуки голосів. Коли виходимо на місце, всі вже в зборі, галява вкрита наметами-“равликами”, купа народу, розіп’ята на тичках плащ-палатка позначає місце, де в теорії має бути вогонь, а біля нього – гора пивних літрівок, просто абзац. Напинаємо свою армійську двоскатку (це дозволяє нам з аристократичною зверхністю уникнути обговорення різних моделей hanna), вносимо свою суспільно-корисну частку (дровеняки – 4 шт., плюс розпил; коньяк “ЗК” – 2 пл.) і приєднуємося до загального пивохлебтання і задовбування палія (“І це зібралася еліта сайту! Вогонь не можуть розкласти, джедаї...”). Далі якось все понеслося: вогонь розгорівся, пиво полилося, пішли мисливські ковбаски і якісь тости, які ніхто скоро не слухав, потім свіжий кримський травозбір. Хтось закип’ятив води, казан забрали з вогню, вивалили в нього всю що мали гречку (щоб назавтра назад не нести) і щасливо про неї забули. Вона сама там якось дійшла, розбубнявіла і була жорстоко попрана чиєюсь ногою. Всіх це тільки звеселило. Травилися різноманітні байки за гори і за море, дзвонилося ветеранам руху, які застрягли в Сколе, натомість обіцялися принести на ранок кефіру, хтось уперто обстоював нічне сходження на Парашку...
відповів(-ла)16:16:09 03/08/2004 За дві хвилини дванадцята. Біля вогню наливають, регіт. Пауль підпалює фаєр. Загальний рев. Ми з Юрком Гудимою (збоку дивитися – двоє механізаторів-пияків шукають посадку), похитуючись, бредемо за табір. “Ги, вони не знають, що їх ще чекає”, – запалюємо гніт. В небо позаду нас вириваються вогні феєрверку. З днем народження!
Потім уже зовсім якась п’яна мєка. Щасливе обличчя Гудими, який ковзається босими ногами в розсипаній гречці, хтось весь час падає, спроби розлякати всю фавну крайову співом (хоча вона й так вся щезла через непогоду), народ здійснює хитрі переміщення довкруг ватри, тікаючи від їдучого диму. Роздупляємося в своєму “домку”. Голоси сусідів і не ідентифіковані звуки, покалічені наметовим полотном, крізь розкриту запону показуються час від часу снопики іскор з невидимої ватри. Пауль якось примудрився роздобути дві кружки чогось алкогольного (убий, не згадаю чого), лежимо, муркочемо. Залипон...
відповів(-ла)16:30:39 03/08/2004 Товаріща Лисого в рамочку і на стіну!!! СУПЕР!!!
відповів(-ла)16:52:28 03/08/2004 Це Друмова творчість. Наскільки я зрозумів, ще має бути неділя. І в принципі, понеділок. :)
відповів(-ла)17:31:06 03/08/2004 Гарно
відповів(-ла)18:20:21 03/08/2004 vassia, додай наш матрасний репорт!
відповів(-ла)12:24:49 04/08/2004 Бачу, було супер. Весь Сколівський район ще не говорить про UFO в небі над Парашкою від вашого фейерверку? Злий на себе і той Шацьк, що відібрав таке ПИВО.
відповів(-ла)19:54:12 03/08/2004 Vol. 3
1.08.2004 р.Б.
Прокинулися близько десятої і ще довгенько вилежувалися. Погода стояла така ж, як і вчора. По табору бродили очманілі піпли й збирали свої манатки. Ми першим ділом захопили пляшку з домашнім вином і стали теж поволеньки пакуватися. Коли зібралися, виявилося, що наші кружки з “сухариком” уже перекочували в рюкзаки до якихось добрих людей (а вино, відповідно, в землю), які збиралися повернути їх роззявам-господарям в долині. Роззяви трохи засмутилися, але вирішили, що це й на краще. Так воно й було. Вирушили ми останні, а десь за півгодини ходу сталося те, чого ніколи не було і, як я гадав, не могло трапитися – мені скрутило колінні суглоби. Ноги просто не гнулися, кожен крок – вирваний зуб. Тригодинна, максимум, дорога розтягнулася на добрих п’ять. Іти через біль ще можна, але хвилинна зупинка обертається після першого ж кроку таким лютим нападом, що валить з ніг. Дорога мало запам’яталася – ковзанка, звалені смереки поперек стежки. А Пауль ломився собі рівненько, час від часу мене підчісуючи, і то здавався мені гавстрійським гірським єгерем (вид ззаду), то толкінівським гномом (вид спереду). Колоритний такий старий (загальний вигляд:)).
З лісу вивалилися якось несподівано. Лісопилка, річка. Умилися, перебралися. Вийшли на шосе. І тут же побачили АЗС (виявляється, їх дві), бетонний мур і т.д. В ганделі при заправці ще чекав свої потяги народ. Ми наминали борщ і перцівку, травили недослухані вчора байки, розглядали привезені хлопцями фотки Кавказу. Цьоця з-за прилавку на нас наїхала: “Ви, хлопці, довго сидите. Мені нема де людей садити”. І тут же всіх відвідувачів, окрім нас, як корова злизала :) Однак ми й так уже йшли. Йшли по трасі, проводжаючи фури на захід і фури на схід, йшли через колії попри залиті городи на виду в паруючих гір до львівського бусіка. По 50 “ЗК” з хлопцями на коня, бус рушає. Пауль тут же добув дві книжечки “В серпні 44-го”. Залипон...
відповів(-ла)11:04:24 04/08/2004 за дві АЗС велике СОРРРЫ. А тьотка в кабаку заправки зажала книгу скарг. Ми б їй Друмовий репорт на п’яну рєпу всі би дружно туди з коментами і загнали :))))))))
відповів(-ла)22:14:05 03/08/2004 От прийде Янукович до влади, поїдеш до тої бабці і скажеш: "А шо бабцю, гарно у вас тут в Сибіру?"
відповів(-ла)10:55:25 04/08/2004 От прийде янек до влади, а влада йому під зад ногою, піхвуй, мовляв, в свій донецьк, дороги там ремонтуй, обсаджуй терикони, плавай в кальміусі і льоню на майдані протирай миткою, бо голуби позасирали.
відповів(-ла)16:39:39 05/09/2004 І звідки ти так добре знаєш моє г...няне місто?
відповів(-ла)09:14:28 06/09/2004 по роботі часто там байдики б’ю. Буду наступний раз - дам знати. А на місто ти дарма так... ;( я владу власне об...рав.
- свіжіші за дві доби; 
- одну добу; 
- 6 годин
- старе повідомлення.