Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин - старе повідомлення.
[ Re: Re: Друм написав докладніше ] повідовив(-ла) Текст повідомлення: Vol. 3
1.08.2004 р.Б.
Прокинулися близько десятої і ще довгенько вилежувалися. Погода стояла така ж, як і вчора. По табору бродили очманілі піпли й збирали свої манатки. Ми першим ділом захопили пляшку з домашнім вином і стали теж поволеньки пакуватися. Коли зібралися, виявилося, що наші кружки з “сухариком” уже перекочували в рюкзаки до якихось добрих людей (а вино, відповідно, в землю), які збиралися повернути їх роззявам-господарям в долині. Роззяви трохи засмутилися, але вирішили, що це й на краще. Так воно й було. Вирушили ми останні, а десь за півгодини ходу сталося те, чого ніколи не було і, як я гадав, не могло трапитися – мені скрутило колінні суглоби. Ноги просто не гнулися, кожен крок – вирваний зуб. Тригодинна, максимум, дорога розтягнулася на добрих п’ять. Іти через біль ще можна, але хвилинна зупинка обертається після першого ж кроку таким лютим нападом, що валить з ніг. Дорога мало запам’яталася – ковзанка, звалені смереки поперек стежки. А Пауль ломився собі рівненько, час від часу мене підчісуючи, і то здавався мені гавстрійським гірським єгерем (вид ззаду), то толкінівським гномом (вид спереду). Колоритний такий старий (загальний вигляд:)).
З лісу вивалилися якось несподівано. Лісопилка, річка. Умилися, перебралися. Вийшли на шосе. І тут же побачили АЗС (виявляється, їх дві), бетонний мур і т.д. В ганделі при заправці ще чекав свої потяги народ. Ми наминали борщ і перцівку, травили недослухані вчора байки, розглядали привезені хлопцями фотки Кавказу. Цьоця з-за прилавку на нас наїхала: “Ви, хлопці, довго сидите. Мені нема де людей садити”. І тут же всіх відвідувачів, окрім нас, як корова злизала :) Однак ми й так уже йшли. Йшли по трасі, проводжаючи фури на захід і фури на схід, йшли через колії попри залиті городи на виду в паруючих гір до львівського бусіка. По 50 “ЗК” з хлопцями на коня, бус рушає. Пауль тут же добув дві книжечки “В серпні 44-го”. Залипон... Все спілкування на дану тему
додав(-ла)19:54:12 03/08/2004 Vol. 3
1.08.2004 р.Б.
Прокинулися близько десятої і ще довгенько вилежувалися. Погода стояла така ж, як і вчора. По табору бродили очманілі піпли й збирали свої манатки. Ми першим ділом захопили пляшку з домашнім вином і стали теж поволеньки пакуватися. Коли зібралися, виявилося, що наші кружки з “сухариком” уже перекочували в рюкзаки до якихось добрих людей (а вино, відповідно, в землю), які збиралися повернути їх роззявам-господарям в долині. Роззяви трохи засмутилися, але вирішили, що це й на краще. Так воно й було. Вирушили ми останні, а десь за півгодини ходу сталося те, чого ніколи не було і, як я гадав, не могло трапитися – мені скрутило колінні суглоби. Ноги просто не гнулися, кожен крок – вирваний зуб. Тригодинна, максимум, дорога розтягнулася на добрих п’ять. Іти через біль ще можна, але хвилинна зупинка обертається після першого ж кроку таким лютим нападом, що валить з ніг. Дорога мало запам’яталася – ковзанка, звалені смереки поперек стежки. А Пауль ломився собі рівненько, час від часу мене підчісуючи, і то здавався мені гавстрійським гірським єгерем (вид ззаду), то толкінівським гномом (вид спереду). Колоритний такий старий (загальний вигляд:)).
З лісу вивалилися якось несподівано. Лісопилка, річка. Умилися, перебралися. Вийшли на шосе. І тут же побачили АЗС (виявляється, їх дві), бетонний мур і т.д. В ганделі при заправці ще чекав свої потяги народ. Ми наминали борщ і перцівку, травили недослухані вчора байки, розглядали привезені хлопцями фотки Кавказу. Цьоця з-за прилавку на нас наїхала: “Ви, хлопці, довго сидите. Мені нема де людей садити”. І тут же всіх відвідувачів, окрім нас, як корова злизала :) Однак ми й так уже йшли. Йшли по трасі, проводжаючи фури на захід і фури на схід, йшли через колії попри залиті городи на виду в паруючих гір до львівського бусіка. По 50 “ЗК” з хлопцями на коня, бус рушає. Пауль тут же добув дві книжечки “В серпні 44-го”. Залипон...
відповів(-ла)11:04:24 04/08/2004 за дві АЗС велике СОРРРЫ. А тьотка в кабаку заправки зажала книгу скарг. Ми б їй Друмовий репорт на п’яну рєпу всі би дружно туди з коментами і загнали :))))))))
- свіжіші за дві доби; 
- одну добу; 
- 6 годин
- старе повідомлення.