стрибнути на головну сторінку  
 ::: головна сторінка ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::
Українські Карпати
РЕГІОН 
ТОПОГРАФІЯ 
ГІДРОГРАФІЯ 
КЛІМАТ 
ФЛОРА 
ФАУНА 
ОХОРОНА ПРИРОДИ 
ПРО КРАЙ 
Карпати туристські
МАТЕРІАЛИ 
ТРАНСПОРТ 
КАРТИ 
СПОРЯДЖЕННЯ 
МАРШРУТИ 
РЕПОРТАЖІ 
ВИПАДКИ 
ВІДПОЧИНОК 
ПОГОДА 
РІЗНЕ 
Друзі та партнери


   ::: ГОЛОВНА /
 
>>> ФОРУМИ > "Походи"   
 
Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах, які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення: невідповідні тематиці форуму чи сайту, рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику, будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
     нові повідомлення:  - свіжіші за дві доби;  - одну добу;  - 6 годин
      - старе повідомлення.


до початку форуму ::: список форумів :::
перейти в

[ Re: Озеро Синевир #2 ] повідовив(-ла) -
Текст повідомлення: ...об’їхав навколо озера - тай десь біля шостої покотився вниз. На дорозі (відразу біля повороту на озеро) є такий собі "кафе-бар", от я і спокусився, замовив собі борщу, бульби печеної зі шкварками і бриндзою (бриндза, правда, з коров’ячого молока, але тим не менше - бриндза :))... Вже вкотре переконуюся, що шоби мати силу кудись перти - треба всього-навсього ДОБРЕ ПОЖЕРТИ (всякі так канапки - снікерси не рулять). Якістю обслуговування і якістю самої їжі (і кількістю також) я більш ніж задоволений. Поволі докотився до села Свобода, де мав намір шукати ночівлі. Потинявся - попитався, порадили йти дорогою вверх - "онде під самов хащов", там нібито люди живуть, що можуть взяти на ніч. Отже, ломлюся вверх, призахідне сонце кидає довжелезну тінь моєї згорбленої фігури з Ровером, і чим вище я піднімаються, тим стає очевидніше - ніфіґа я падати спати зараз не буду! я ломлюся вперед - до Свічі! Натхнення додають побачені справа Сивуля, а тоді Яйко, до підніжжя якого я буду зараз спускатися. Фоткаю Яйко, закривавлине західними променями, ще якусь гору (здається, то Молода). Справа в тому шо тими низами я колись бродив, і перспектива пройти тудою ще раз додає снаги. Дорога-і-потік (два в одному) - для мене не новина, без проблем зкочуюся звором і знаходжу насип вузькоколійки. Харить правда час від часу переносити Ровера через буреломи, але то не вперше, тим більше, ловлю себе на тому, шо мені не важко таскати Ровера на горбі (на відміну від Азимута, хоча переднє кулко (разом з гальмом) в мене ще Азимутівське :)). Так само кількаразове перетягування Ровера через Свічу по імпровізованому природою (чи то лісорубами?) містку у вигляді поваленої смереки вимагає прецизійної точності рухів (ой як не хочеться в річку впасти!), і не викликає позитивних емоцій. Смеркає, фотографую останнє західне сяйво. За 100 метрів впізнаю будівлю вузькоколійної станції "Свіча", якої далі вже є відносно добра ґрунтова дорога, по якій їздить вже не тільки гусенична техніка, а й вантажівки-ліс
Все спілкування на дану тему
  1. <<< до початку теми <<<
    [ Re: Озеро Синевир #2 ]
    додав(-ла) Lubко 12:29:23 17/04/2007
    ...об’їхав навколо озера - тай десь біля шостої покотився вниз. На дорозі (відразу біля повороту на озеро) є такий собі "кафе-бар", от я і спокусився, замовив собі борщу, бульби печеної зі шкварками і бриндзою (бриндза, правда, з коров’ячого молока, але тим не менше - бриндза :))... Вже вкотре переконуюся, що шоби мати силу кудись перти - треба всього-навсього ДОБРЕ ПОЖЕРТИ (всякі так канапки - снікерси не рулять). Якістю обслуговування і якістю самої їжі (і кількістю також) я більш ніж задоволений. Поволі докотився до села Свобода, де мав намір шукати ночівлі. Потинявся - попитався, порадили йти дорогою вверх - "онде під самов хащов", там нібито люди живуть, що можуть взяти на ніч. Отже, ломлюся вверх, призахідне сонце кидає довжелезну тінь моєї згорбленої фігури з Ровером, і чим вище я піднімаються, тим стає очевидніше - ніфіґа я падати спати зараз не буду! я ломлюся вперед - до Свічі! Натхнення додають побачені справа Сивуля, а тоді Яйко, до підніжжя якого я буду зараз спускатися. Фоткаю Яйко, закривавлине західними променями, ще якусь гору (здається, то Молода). Справа в тому шо тими низами я колись бродив, і перспектива пройти тудою ще раз додає снаги. Дорога-і-потік (два в одному) - для мене не новина, без проблем зкочуюся звором і знаходжу насип вузькоколійки. Харить правда час від часу переносити Ровера через буреломи, але то не вперше, тим більше, ловлю себе на тому, шо мені не важко таскати Ровера на горбі (на відміну від Азимута, хоча переднє кулко (разом з гальмом) в мене ще Азимутівське :)). Так само кількаразове перетягування Ровера через Свічу по імпровізованому природою (чи то лісорубами?) містку у вигляді поваленої смереки вимагає прецизійної точності рухів (ой як не хочеться в річку впасти!), і не викликає позитивних емоцій. Смеркає, фотографую останнє західне сяйво. За 100 метрів впізнаю будівлю вузькоколійної станції "Свіча", якої далі вже є відносно добра ґрунтова дорога, по якій їздить вже не тільки гусенична техніка, а й вантажівки-ліс


до початку форуму ::: список форумів :::
перейти в


 


Пошук



 
 ::: головна сторінка ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::