Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин - старе повідомлення.
[ Re: Re: Re: Re: Re: Речі до походу (was: водоспади) ] повідовив(-ла) Текст повідомлення: Шановний, ну не маєш ти рації. Всі на цьому форумі зичать тобі і твоїй групі тільки добра і вдалого походу. Ось я зараз спеціально пішов додому щоб написати це кирилицею. Зрозумій, тут є люди, які мають величезний досвід походів і в Карпати виходять щовикенду (я до них не відношуся). І вони намагаються переказати тобі свій досвід і застерегти від помилок. Прислухайся до них. Памятай, ТИ як один з організаторів і планувальників вашого походу НЕСЕШ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за здоровя тих людей, що йдуть з тобою. Наведу тобі приклад з власного життя. Це займатиме трохи місця, так що, нехай модератор по тому, як то ти прочитаєш, викасує то, або перекине до „випадків”.
Було то років 10 тому. Були ми студентами. І захотілося нам прогулятися на вихідні до Криму. В нашій групі були хлопаки, що мали за собою 1-ки і 2-ки в Криму та на Кавказі. Я особисто район Чатирдагу знав відносно непагано. Скажу одразу, в плані кліматичних труднощів та складності маршрутів, Крим, то парк відпочинку в порівнянні до Карпат. Серед нас були 4 особи „з досвідом” та особи без жодного „досвіду”. Стояли ми на Кутузівському озері (південні схили верхнього плато Чатирдагу). Пішли в радіалку (БЕЗ НАПЛІЧНИКІВ) до печери „Мраморная”. Піднялися східним схилом („в лоб”) на нижнє плато. Відвідали печеру. Пішли в керунку верхнього плато, керуючись на Еклізі-Бурун. Верхнє плато виглядає досить таки ефектно з нижнього. І цей ефектовний вигляд досить таки не слабо вдарив по психіці недосвідченої частини групи. Різниця висоти між нижнім плато та верхнім метрів 500. Коли ми вже були під самим верхнім плато, 3 особи (серед них 1 хлопак) заявили приблизно таке: „Робіть з нами що хочете, але далі ми не підемо”. У травні на північному схилі ще лежить сніг. Зробилося невесело. Розділили групу. 1 з нас повів людей скоренько далі (він взяв з собою і 2 знесилених). Щоб того знесиленого хлопака вимусити йти, особисто почав кидати в ньго каміння (вибір, або загинути від каміння, або взяти себе в руки і йти). Жартів не було. Все спілкування на дану тему
додав(-ла)23:15:44 29/07/2003 Шановний, ну не маєш ти рації. Всі на цьому форумі зичать тобі і твоїй групі тільки добра і вдалого походу. Ось я зараз спеціально пішов додому щоб написати це кирилицею. Зрозумій, тут є люди, які мають величезний досвід походів і в Карпати виходять щовикенду (я до них не відношуся). І вони намагаються переказати тобі свій досвід і застерегти від помилок. Прислухайся до них. Памятай, ТИ як один з організаторів і планувальників вашого походу НЕСЕШ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за здоровя тих людей, що йдуть з тобою. Наведу тобі приклад з власного життя. Це займатиме трохи місця, так що, нехай модератор по тому, як то ти прочитаєш, викасує то, або перекине до „випадків”.
Було то років 10 тому. Були ми студентами. І захотілося нам прогулятися на вихідні до Криму. В нашій групі були хлопаки, що мали за собою 1-ки і 2-ки в Криму та на Кавказі. Я особисто район Чатирдагу знав відносно непагано. Скажу одразу, в плані кліматичних труднощів та складності маршрутів, Крим, то парк відпочинку в порівнянні до Карпат. Серед нас були 4 особи „з досвідом” та особи без жодного „досвіду”. Стояли ми на Кутузівському озері (південні схили верхнього плато Чатирдагу). Пішли в радіалку (БЕЗ НАПЛІЧНИКІВ) до печери „Мраморная”. Піднялися східним схилом („в лоб”) на нижнє плато. Відвідали печеру. Пішли в керунку верхнього плато, керуючись на Еклізі-Бурун. Верхнє плато виглядає досить таки ефектно з нижнього. І цей ефектовний вигляд досить таки не слабо вдарив по психіці недосвідченої частини групи. Різниця висоти між нижнім плато та верхнім метрів 500. Коли ми вже були під самим верхнім плато, 3 особи (серед них 1 хлопак) заявили приблизно таке: „Робіть з нами що хочете, але далі ми не підемо”. У травні на північному схилі ще лежить сніг. Зробилося невесело. Розділили групу. 1 з нас повів людей скоренько далі (він взяв з собою і 2 знесилених). Щоб того знесиленого хлопака вимусити йти, особисто почав кидати в ньго каміння (вибір, або загинути від каміння, або взяти себе в руки і йти). Жартів не було.
відповів(-ла)23:17:16 29/07/2003 Part 2.
Але в припадку того хлопця, то було не скільки фізичне, скільки моральне виснаження. Перший раз хлопак у гори трапив. Залишилися 3 сильні духом хлопаки і 1 вкрай знесилена дівчина, яка практично була не в стані йти. Потихеньку-потихеньку перевалили таки через хребет, спускалися вже втемряві, до табору не дійшли і ночували при ватрі. Перша група вдало дійшла, але теж в темряві. Потім уся туристична громадкість Запоріжжя обговорювала цю „прогулянку”. Тепер питання для тебе – Хто винен???? Той, хто плануючи маршрут, не врахував відсутність досвіду у частини групи, відсутність фізичної, і головне, моральної, кондиції учасників. (Перед походом усі заявляли, що вони підготовлені ідеально).
Тепер про терміни. Я ходив на 3 тижні. Ми робили „заброску”, так, щоб потім 3-й тиждень користуватися з „заброски”. Тягнути на 3 тижні нам не видавалося реальним. „Заброску” зїв ведмідь. Конкретно голодували, і скоротили програму.
Роби висновки.
відповів(-ла)23:22:36 29/07/2003 P.S. Jakszczo ne majesz dowiry do uczasnykiw ciogo forumu, mozesz zapytaty na pl.rec.gory (ce news-grupa). Tam tez je kupa ludej szczo znajut’sia na realijach Karpat. Meni samomu cikawo szczo tobi widpyszut’ tam...
відповів(-ла)01:49:38 30/07/2003 Дякую за пораду та застережливу історію.
У мене є достатньо довіри до учасників форуму. Я теж за певного досвіду трохи навчився відрізняти пусті балачки від порад людей, що дійсно можуть порадити щось корисне.
Але! У мене є ще достатньо довіри до свої учасників походу. 5 із 7 - перевірені раніше спільними походами. Не такими самими як планується цей, але одиницями (100, 150 та більше км). Ми ходили разом. 6-й хлопець ходив раніше в походи, але не з нами. Тим не меньш про нього я не турбуюся. Потенційно слабке звено - 7-а учасниця - вона раніше в походи не ходила. І це дійсно потенційно найслабкіше звено. Але, все ж я на 95% впевнений, що описаного (чи подібного) не трапиться. І я (ми) передбачали такий розклад, що хто-небудь через безсилля відмовиться йти.
Учасники не знають (їм не обов"язково це знати), але у нас заплановано кілька днів на "днівки". На подібні випадки. Є ще деякі причини чому я все ж впевнений.
Але все це буду аналізувати вже пост фактум походу.
Скажу одне: головна причина, чому я вірю в успіх походу: я довіряю кжному з йог учасників. Я знаю, що вони прикладуть всі зусилля, щоб пройти і досягти своєї мети. А коли людина сильна духом, то певні фізичні слабкості то дає можливість подолати. Перевірено вже теж. І на власному досвіді.
Хоч звісно, сила духу - це ще не все, і витривалість, спрага то голод теж вносять свої коррегування. Подивимось. Час покаже.
Ще раз щиро дякую за турботу.
Поки що ми все ж не передумали. Але певні міри приймаємо. Вони складаються у тому, що ми плануємо можливість і варіанти сходу з маршруту у тому чи іншому випадку. Так, про всяк випадок. Як на мене у багатьох випадках це зовсім не соромно, адже при виборі здоров"я учасників чи завершення походу, у походах такого рівня рішення може бути лише однозначно першим. Але тим не меньш ми все ж плануємо пройти маршрут повністю. Що з цього вийде - час покаже... час покаже...
- свіжіші за дві доби; 
- одну добу; 
- 6 годин
- старе повідомлення.