Виноградівський район

Площа – 700 кв. км або 5,4% території області.
Населення - 118,5 тисяч чоловік.

За національним складом українців -71,5%, угорців - 24,8%, росіян - 2,1%, циган - 0,8%, євреїв - 0,2% і інші національності. В місті і селищах живе 39,3 тис.чоловік (33,2%), сільського населення 78,821 (66,8%). Густота населення, порівняно з іншими районами області, дуже висока – 169 чоловік на 1 км².

Адміністративним центром є місто Виноградів (населення складає 27,6 тис.чол.). Воно розташоване за 107 км від обласного центру м.Ужгород, 1 5 км від кордону з Румунією та 1 5 км від кордону з Угорщиною. Серед населених пунктів району, крім м.Виноградів, є ще 48 населених пунктів, з яких два селища міського типу - Вилок та Королево, а також 46 сіл.

Історична інформація

Як адміністративна одиниця район згадується дуже давно - ще в кінці XI на початку XII ст. під різними назвами. Коли і хто заснував район, ще не відомо. Але вже в 1262 році у латинських документах згадується багато населених пунктів району, таких як: Виноградове, Сасово, Чорний Ардів (зараз Чорнотисів), Гудя, Чепа, Бобове, Шаланки та інші. У кінці XIII століття утворився Угочанський комітат (до кінця першої світової війни область ділилася на 4 адміністративні одиниці або комітати, одним з яких був і наш теперішній район).

Основне багатство краю - земля, виноградники, сади, ліси - знаходились в руках багатіїв, на яких працювали селяни. Щоб берегти себе від народного гніву, вони будують собі замки-фортеці. Так феодалом Беке Боршо у 1307 році був збудований кам'яний замок “Канків” у підніжжі Чорної Гори, а в 1315 р. фортеця “Нялаб” у Королеві. Руїни їх збереглися на сьогодні. Пізніше, на початку XIV ст., ці обидва замки-фортеці стали власністю найбільших магнатів району - роду Перені (до 1944 року).

На початку XVI ст. селяни втратили повністю свої куці права і стали кріпаками. Це і привело до великої селянської війни в травні 1514 року в Угорщині під проводом Дєрдя Дожі (Юрій). В ньому брало участь і населення району. Активними керівниками на території його були Кермеш Шашварі з села Дротинці та вчитель з Виноградова Іштван Балог (Степан). Повстання було жорстоко придушено, а селяни - повністю закріпачені. В 1558 на розлив ці австрійські війська розрушили замок “Канків”, а у 1672 році був зруйнований і Королівський замок “Нялаб”.

Найактивнішу участь краяни взяли у визвольній війні 1703-1711 рр. проти Габсбурської монархії під керівництвом Ференца Ракоці II. Слід сказати, що 24 травня 1703 року у селищі Вилок повсталі під керівництвом Томаша Ессе на річці Тиса одержали блискучу перемогу над австрійськими військами. На цьому місці на лівому березі Тиси, де відбулася битва, стоїть великий пам'ятник загиблим героям куруцам (так називали солдат повстанської армії Ференца Ракоці II). Але і ця визвольна війна зазнала поразки.

Неодноразово терпіло населення краю і від набігів іноземних ворогів. В 1242 році від монголо-татар Батия, в 1717 році його спустошили кримські татари, обкрадали його австрійці, поляки, трансильвани, румуни, угорці та інші іноземці.

З великою радістю зустріло населення району буржуазну революцію в Угорщині 1848-1849 рр. під проводом Кошута Лойоша і Петефі Шандора. Про неї нагадують пам'ятник Кошуту Лойошу в селі Велика Паладь і бюст сподвижнику Кошута в м.Виноградів Зігмунду Перені, страченого габсбургами в 1849 році, меморіальні дошки і інші пам'ятні знаки.

Після розпаду Австро-угорської імперії в жовтні 1918 року українське населення краю прагнуло возз'єднатися із Західноукраїнською республікою. В місто Хуст 21 січня на з'їзд Руської Народної Ради була направлена і значна делегація з 29 сіл нашого району. Керівником її був молодий учитель Виноградівської церковної школи Юрій Ревай, котрий в 1938 році став міністром Карпатської України в уряді Августина Волошина.

Мрія краю у той час не збулася. В березні в Угорщині була встановлена радянська влада, яка проіснувала 33 дні - з березня по квітень 1919 року. Але вже 23 квітня 1919 року район окупувала румунська королівська армія, яка дуже жорстоко поводилась з місцевим населенням. В перший день окупанти розстріляли 9 чоловік у м.Виноградові, щоб залякати населення. За найменшу провину румуни жорстоко катували і били каблуками. Окупація тривала до ЗО травня 1920 року.

З 30 травня 1920 року по 15 березня 1939 року район входив до складу Чехословацької республіки, а частина району з селищем Вилок було окуповане угорськими фашистськими військами ще у листопаді 1938 року.

15 березня 1939 року був окупований весь район. Але в цей день на Красному полі біля села Велика Копаня січові стрільці дали перший рішучий бій регулярним угорським військам. Більшість з них героїчно загинуло. В честь 60-ої річниці їх героїчної загибелі на Красному полі між містом Хустом і селом Велика Копаня відважним патріотам відкритий пам'ятник. Є пам 'ятні дошки на будинках міста, присвячені цим подіям.

Під час фашистської окупації на території району діяла підпільна розвідувальна група “Закарпатці”, яку очолював антифашист, угорець Ференц Патокі. До її складу входили добровольці з м.Виноградова, селища Вилок та Королево, сіл Веряця, Дюла, Великі Ком'яти. Теково, Чорнотисово, Хижа. Це були люди різних національностей - українці, угорці, євреї та інші. З понад 200 учасників цієї групи військовим трибуналом 33-ох було засуджено до розстрілу, 28-ом вирок виконано. З них 17 чоловік з нашого району. 17 червня 1944 року у м.Виноградові біля стіни бувшої вчительської семінарії у центрі міста розстріляні:

Олена Гандера, Михайло Гичка, Євген Лейзман, Мор Форкош, Сирена Форкош, Євген Лебович, його син Юлій, Антон Параска, Михайло Панько, Мендєл Вайс. В селі Чорнотисів - Петро Роман, Самуіл Вайс, Василь Ірха, Михайло Борто з села Дюла і Михайло Батин з села Хижа були розстріляні під Замковою горою у місті Хуст. Михайлу Поповичу з села Великі Ком'яти смертний вирок було замінено довічною каторгою.

Цим героям у місті Виноградів в 1971 році відкритий меморіальний комплекс. В селах є пам'ятники і пам'ятні стели на місці їх загибелі.

24-25 жовтня 1944 року місто і район був визволений військами Червоної Армії, 4-го Українського фронту генерала Петрова.

Сотні юнаків і дівчат району під час Великої Вітчизняної війни воювали в партизанських загонах, підпільних групах, в Чехословацькому корпусі Людвига Свободи, добровольцями Червоної Армії. Багато з них загинуло далеко від рідної землі. В 17-ти селах їм встановлені пам'ятні знаки, їхніми іменами названі площі і вулиці.

Географія

Виноградівський район розташований у південній частині Закарпатської області. Межує на півночі з Іршавським, на сході - з Хустським, на заході - з Берегівським районами. На півдні району проходить кордон України з Румунією, а на південному заході - з Угорщиною.

Район розміщений в трьох грунтово-кліматичних зонах: Закарпатської низини. Закарпатського передгір'я та на Горно-карпатському поясі, що має переважно рівнинний рельєф. Абсолютна висота від 105 до 660 м над рівнем моря.

Завдяки тому, що Карпатські гори добре захищають район від холодних північних повітряних мас, клімат тут помірно континентальний: відносно жарке літо і м'яка малосніжна зима. Середньорічна температура повітря 8,8-9,3°С. Середня температура в липні 22-25°С, в січні — 3°-4°С. Опадів випадає 600-800 мм в рік. Найбільше в травні і червні. Зима коротка: починається в середині грудня і триває 2,5-3 місяці; часто бувають відлиги, сніговий покрив нестійкий і малопотужний. Протікають річки Тиса, яка ділить район пополам (довжина течії 42 км), Боржава, Ботар, Сальба, Тур. Є декілька великих водоймищ, де розводять рибу.

Внаслідок цього з давніх-давен тут склалися надзвичайно сприятливі умови для розвитку сільського господарства і тваринництва. Тут вирощують такі теплолюбні культури як абрикоси, виноград, персики, тютюн.

Лісів мало. Вони займають всього трохи більше 14% площі району. Основні породи дерев: дуб, бук, граб, береза, ясень, флора і фауна. Ростуть рідкісні рослини. Є тварини і плазуни, які занесені до Червоної книги України або зустрічаються дуже рідко. Це ковила найкрасивіша, клен білоцвітний, шафран Гейфеля, липа срібляста, айва кущова, півники німецькі і угорські, лісовий кіт, полоз лісовий, чорна лелека. З метою збереження цього багатства і краси у районі створено два флористичні заповідники - Чорна Гора площею 772 га і Юлівецька Гора - 176 га. В лісах є багато цінних дикоростучих плодів: кизил, шипшина, чорноплідна горобина, червона калина тощо.

Культура і мистецтво

Культурно-просвітницьку роботу ведуть 46 будинків культури і клубів та 49 бібліотек. В місті є філіал Закарпатського краєзнавчого музею, 9 сільських і шкільних краєзнавчих та етнографічних музеїв. В селі Петрове є колгоспна картинна галерея. Працює музична семирічка ім.Б.Бартока та 9 шкіл мистецтв.

Виноградівщина дуже багата на археологічні пам'ятки різних епох: кам'яної, мідної, бронзової і ранньозалізної. Найдавніша стоянка первісних людей на Україні відкрита археологами в селищі Королево в 1974 році під керівництвом В.Гладиліна. Ця стоянка (палеоліту) стародавнього кам'яного віку 500-12 тис.років до нашої ери. Дослідження її дає можливість простежити етапи заселення Східних Карпат первісними людьми, їх господарство і матеріальну культуру.

Цікавою для дослідників є Малокопанське городище 1 століття до н.е., розташоване на правому березі Тиси біля села Мала Копаня. Тут на площі 7000 кв.м розкопано 30 жител і 79 господарських та виробничих будівель. Знайдено 70 цілих посудин, знарядь праці (ковальські кліщі, пробійники, зубила, долота, серпи, коси, виноградарський ніж, зброю, прикраси із срібла, бронзи та скла).

Не менш відома і досліджена велика територія на Затисянщині, в басейні річки Ботар в ІІ-ІУ ст. н.е., яка займає територію від села Нове Клинове до сіл Черна і Хижа, - Дяківський металургійний район. Тут виявлено десятки робочих майданчиків із залишками виробництва заліза.

Археологічні знахідки різних епох виявлені і в інших місцях району, зокрема, в селах Бобове, Вербовець, Петрове, Велика Паладь, Олешник та інших.

Є на території району немала кількість і пам'ятників архітектури. До них слід віднести в першу чергу руїни замків XIII ст. Над містом Виноградів на виступі Чорної Гори стоїть замок “Канків”, який має чотирикутну форму. Це один з найстаріших замків Закарпаття, що стоїть на місці давнього слов'янського городища початку Х століття. Багато легенд пов'язано з замком “Нялаб”, що біля селища Королево, де бурхлива Тиса спускається з гір на широкі простори Дунайської рівнини.

Цінним пам'ятником храмового будівництва є Вознесенський собор у місті Виноградів, споруджений у ХІП-ХІУ ст. в романо-готичному стилі. В деяких селах - Бобове, Чорнотисів, Шаланки - збереглися менші готичні храми. В стилі бароко є в місті костьол ордена францисканців з келіями XV ст. Оригінальним пам'ятником дерев'яної архітектури є Введенська церква і дзвіниця в селі Новоселиця, яка збудована без єдиного металічного цвяха. Кам'яна Михайлівська церква 1620 р. у селі Великі Ком'яти, Палац барона Перені у місті (борочний стиль XVII ст.).

Славен наш край і на видатних людей. Серед них почесне місце займає культурний і політичний діяч, дипломат при дворі Петра 1 Іван Зейкан (1670-1739 рр.) Народився у селі Карачин. Про Зейкана високої думки були російські письменники Ф.Прокопович, А.Кантамір, О.Сумароков, які хвалили його за “благочестие й умение”.

Іван Фогорашій-Бережанин (1786-1834 рр.) народився в селі Великі Ком'яти, історик, лінгвіст, церковний діяч. Його книги “Краткая история о Карпато-Росах”, “Вообще о различии словянских наречий” - це перший опис закарпатських діалектів. В 1831 р. написав для молоді української національності “Молитвенник”. Іван Фогорашій-Бережанин був патріотом свого рідного краю.

Андрій Попович (1809-1901 рр.) 45 років з 1856 до своєї смерті був священником у селі Велика Копаня. Церковний письменник видав 2-ох томну “Велику Біблію” і “Великий Церковний Сборник”, куди увійшли всі богослужіння - утрені, вечірні, літургії на всі недільні й святкові дні. Кращої богословської книги поки що ніким не створено.

В нашому місті деякий час жили і працювали Імре Ревес (1859-1945 рр.) -видатний угорський художник-реаліст. Його всесвітньо відомі картини “Петефі серед народу”, “Вимагаємо хліба”, “Дезертир”, “Старики” та інші. Похований у нашому місті. Йому встановлена надгробна плита з барельєфом. Його ім'я носить школа №4 І-ІІІ ст.

Бейла Барток (1881-1945 рр.) - видатний угорський композитор. Зібрав і обробив більше 80 закарпатських українських пісень, в тому числі таку як “Горе чоловіка”. Па будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку з баральєфом. Музична школа-семирічка і вулиця носять його ім'я.

Юлій Васильович Боршош-Кум'ятський (1905-1978 рр.). Народився у селі Великі Ком'яти. Великий український письменник, твори якого переведено на багато мов народів світу. Найбільш відомі його збірки: “Країна див”, “Христос в Карпатах”, “На високій полонині”, “Грай, трембіто” і багато інших.

Михайло Дмитрович Попович (1908-1956 рр.). Народився в селі Великі Ком'яти. Письменник, публіцист. Найбільш відома його книга “Думы о Верховине”.

В наш час багато вихідців з району є вченими, артистами, спортсменами, письменниками і художниками.

Видатним діячам встановлені пам'ятники і меморіали. В місті є пам'ятники-погруддя Т.Г.Шевченку, Антону Макаренку, Жігмонду Перені, пам'ятник Богдану Хмельницькому. В селі Пушкіново погруддя О.С,Пушкіна. В селі Великі Ком'яти, де є колективне сільськогосподарське підприємство ім.Ватутіна, є погруддя цьому видатному полководцю, генералу Ватутіну.

В 1971 році на центральній площі міста на кошти громадян збудований меморіальний комплекс в честь розстріляних 17 червня 1944 року 17-ох підпільників Виноградівщини з групи “Закарпатці” Ференца Патокі та воїнам Червоної Армії, які загинули на території району в жовтні 1944 року.

Наука і освіта

Розвинуто в районі дошкільну і шкільну мережу. Дошкільних закладів є 38. Є один дошкільний санаторний дитячий будинок “Берізка”.

Загальноосвітніх державних шкіл є 55: І ст. – 6, І-ІІст. – 23, І-ІІІ ст. – 26. З них українською мовою навчання: Іст. – 2, І-ІІ ст. – 13, І-ІІІст. – 17. З угорською мовою навчання: Іст. – 2, І-ІІ ст. – 7, І-ІІІ ст. – 4. З українсько-угорською мовою навчання або двомовних шкіл: І ст. – 2, І-ІІ ст. – 3, І-ІІІст. – 4. З українсько-російською мовою навчання: І-ІІІ ст. – 1

В селі Петрове є недержавний ліцей, засновником якого є благодійний фонд реформатської церкви Закарпаття.

Є 4 навчально-виробничі комбінати, одна вечірня школа, Перехрестянська спецшкола-інтернат, будинок учнівської молоді, еколого-натуралістичний центр учнівської молоді та дитячо-юнацька спортивна школа.

В загальноосвітніх школах навчається більше 19599 учнів.

Крім загальноосвітніх шкіл у місті Виноградові працюють: вище професійне училище № 34, факультет підготовки молодших спеціалістів Мукачівського технологічного інституту, філіал Мукачівського кооперативного фінансово-комерційного технікуму та філіал Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права.

Охорона здоров’я

Населення району обслуговує велика кількість медичних установ. Працює районна лікарня на 585 ліжок та дільнична лікарня в селищі Королево. Є 26 лікарських амбулаторій, 23 фельдшерсько-акушерських пункти, велика мережа аптек. Працює санаторій-профілакторій “Теплиця”, будинок-інтернат для інвалідів і людей похилого віку на 241 ліжко. Є зона відпочинку на околиці міста “Виннички”.

Бізнес і інвестиції

За період ринкових перетворень відбувається процес формування багатоукладної економіки району. На 1 січня 2001 року в районі нараховується 753 підприємств і організацій, в т.ч. 69,2 процентів у сфері матеріального виробництва.

У розподілі за формами власності 55,6 відсотка займають підприємства колективної власності, 24,3 - приватної, 19,6 - державної, 0,5 - власності юридичних осіб інших держав.

В районі функціонує 28 промислових підприємств, які входять в основне коло і звітують про свою діяльність щомісячно. Цими підприємствами в 2000 році вироблено промислової продукції на суму 33,2 млн.грн., що склало ріст до попереднього року 161,1 відсотка. Нарощено обсяги виробництва продукції всіма галузями промисловості, за винятком промисловості будівельних матеріалів.

Товарів народного споживання вироблено на 26,8 млн.грн., що на 63,3 відсотка більше ніж у попередньому році.

На давальницьких умовах працювали підприємства легкої промисловості. Всього по району вартість переробленої давальницької сировини у діючих оптових цінах склала 87,9 млн.грн., що займає 14,6 відсотка в обласному обсязі.

Одним з підприємств, які працюють на давальницькій сировині, є ВТШО "Гроно", на якому щорічно створюються нові робочі місця, в даний час чисельність працівників тут складає 1513 чоловік, середньомісячна заробітна плата - 316,52 гривень.

В районі створено 289 підприємств малого бізнесу, з яких 77 зареєстровано у виробничій сфері.

Підприємствами малого бізнесу району вироблено в 2000 році промислової продукції:

- заготовки верхнього взуття і взуття - 76,2 тис.пар на суму 567,6 тис.грн.,
- хліба - 643,1 тон на суму 1053,6 тис.грн.,
- виробництво і розлив мінеральної води і різних соків - 5,0 тис.дал на суму 54,4 тис.грн.,
- пива - 3,1 тис.дал на суму 54,4 тис.грн.,
- швейних виробів у діючих цінах на суму 20 тис.грн.,
- відремонтовано меблів на 8,1 тис.грн.,
- м'яса і ковбасних виробів - 2,5 тон на суму 18,9 тис.грн.,
- сиру і молочної продукції - 2,7 тон на суму 9,8 тис.грн.,
- пиломатеріалів - 529 м³ на 371,8 тис.грн.,
- перероблено лісу хвойного - 179 м³ на 27 тис.грн.,
- виконано ремонт сільськогосподарської техніки на 28,3 тис.грн.

Питома вага виробленої продукції підприємствами малого бізнесу в загальному обсязі виробництва району складає 10,5 відсотків.

Прийнятий наприкінці 1998 року Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області" дозволив активізувати надходження інвестицій в пріоритетні галузі промисловості. Станом на 01.01.2001 року в районі укладено 5 договорів на реалізацію інвестиційних проектів на суму 5,3 млн.дол.США, якими передбачено створити та зберегти 579 робочих місць. Один проект реалізується в деревообробній промисловості на загальну суму 1,1 млн.дол.США, два в легкій на суму 669 тис.дол.США, один - в харчовій на 501,5 тис.дол.США.

Обсяг іноземних інвестицій на 01.01.2000 року склав 1696 тис.доларів США і займає 1,8 відсотка в обласному обсязі.

Інфраструктура

Район має мережу залізничних шляхів і автомагістралей, що сполучають його з обласним центром та іншими містами Закарпаття. Діють також залізничні лінії Королево-Дяково (на Румунію), вузькоколійка Виноградів-Хмельник та автомобільне сполучення з Румунією (митниця в селі Дяково) і Угорщиною (митниця в селищі Вилок). Всі населені пункти району мають автобусний зв'язок з районним центром м.Виноградів.

Район повністю електрифікований, має телефонний зв'язок. Місто Виноградів і майже 60% сіл газифіковано.

Туризм і рекреація

На території району в урочищі "Виннички" знаходиться опорна база українсько-угорського клубу любителів природи і водного туризму.

Для туристів організовується сплив по р.Тиса (з Тячева, Буштина, Хуста) на байдарках, каное, рафтах (плотах), човнах. Проводиться культурно-екскурсійна програма. В перспективі розвиток велосипедного, риболовного та гірно-пішоходного видів туризму.

В санаторії "Теплиця" м.Виноградів проходить оздоровлення з організацією туристично-екскурсійних міроприємств.

До послуг людей 5 стадіонів, 49 спортивних майданчиків. Парк культури і відпочинку Перені з амфітеатром на 600 місць.