Словник

виданнє читверте, віправлєне і допоунене

віставлєне первого лютого 2004 року Божого

(містит гуцульскі, польскі, бойківскі, ангельскі, нимецкі, ческі та галицкі слоува, ймині за розмоуов карпатціу, а таґі турестечну та альпінистечну терминольоґію, алле не містит сліу, котрі мало відризняютсі від загальноукрайинских. Позір! Діякретечні знакє роминских, мадярских, нимецких та польских сліу придстауллені підкреслленими: "_", напр.: rachita)

перелік географічних назв Карпатії

словник етимології карпатських назв

російсько-англійський альпіністичний словник

українсько-угорський відповідник географічних назв (навпаки)

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

А

АГІ - (гуц). вигук, скор. від АГІ ТИ БІДОВ В ЛИЦЕ

АГІ ТИ БІДОВ В ЛИЦЕ - вислів чималого обурення, означає приблизно "Чорти би тебе вхопили!". На відміну від вигуку ЯКА НА ТІ ПРАЦЕ БУЛА є в більшості випадків прокльоном.

АДІ (ОДЕ) - (гуц.) (ось) тут

АЗИМУТ (араб. ас-сумут, мн. від ас-самт - шлях, напрям) об'єкта, напряму - кут (азимут) між площиною меридіана точки спостереження і вертикальною площиною, що проходить через цю точку і спостережуваний об'єкт. Відраховується від півночі (в геодезії) або від півдня (в астрономії) за годинниковою стрілкою від 0 до 360°. В туризмі та орієнтуванні азимут завжди відміряється від півночі. При визначенні «магнітного азимута» замість площини географічного меридіана беруть площину магнітного меридіана.

АКЛІМАТИЗАЦІЯ - адаптація до висоти в природних умовах високогір'я.

АЛЬПЕНШТОК (нім. Alpenstock, букв. - альпійська палиця) - палка з гострим сталевим наконечником, має широке закріплююче і превентивне застосування в альпінізмі.

АЛЬПІЙКА - див. ЖЕРЕП

АНОРАК - 1. вітрозахисна куртка з капюшоном (без блискавок, вдягається через голову); 2. Комбінезон

АРШИН — міра довжини; дорівнює 16 вершкам (71,12 см)

АФИНИ (ЯФИНИ) — (гуц.) чорниці (від рум. afin(e) )

АЯ — 1. аякже (ствердно); 2. "аякже" (заперечно-саркастично: "та ну", "та йди"). Вимовляється в обох випадках одинаково, без висхідних-нисхідних інтонацій, відмінність між значеннями можна зрозуміти, проаналізувавши контекст діалогу та емоційний стан співрозмовника.

Б

БАЛКОН - ступінчаста ділянка на скельних схилах, на якій можна сидіти.

БАМБЕТЛЬ — (гуц.) виключно дерев'яний диван ручної роботи, іноді з різьбярськими візерунками.

БАНДАР — велика чавунна посудина, в якій варять їжу (Я.З.)

БАНУВАТИ — (гуц.) сумувати

БАНТ(ИНА) - (гуц.) насідники для курей

БАРАНЯЧІ ЛОБИ - згладжені льодом скельні виступи, що зустрічаються іноді при краю льодовика, оголюються переважно під тиском відступаючих язиків льодовика. Великі ділянки баранячих лобів називають кучерявими скелями.

БАТРАКУВАТИ – важко працювати, гарувати

БАТЯР - шибеник, хуліган (від рум. bataus)

БАХІЛИ - елемент спорядження у вигляді мішків, які вдягаються на ноги до висоти колін разом із взуттям під обв'язку. Призначені для захисту від пухкого снігу. На льоді, фірні, насті непридатні, оскільки суттєво зменшують щеплення взуття. Потрібно розрізняти Б. і ЛІХТАРІ

БЕРҐШРУНДИ - підгірні тріщини, які дають початок рухомому льодовику, виникають в його верхів'ях - на кордоні між нерухомим льодово-фірновим покривом і відривною масою льоду. Б. перетинають схили цирку на дуже великому терені, міняючи своє місце і розміри. Для Б. характерне перевищення верхнього краю тріщини над нижнім, що досягає в окремих випадках кількох метрів.

БЕРДО — 1. прірва, урвище, стрімкий схил гори, скеляста гора; 2. каменисте дно річки (Я.З.)

БЕСКИД — 1. гірський хребет, який є вододілом; 2. недоступно важка вершина (Я.З.)

БІГМЕ – (гуц.) слово честі, присягаю, кров з носа

БОВВАН — 1. великий камінь чи скеля, що стоїть окремо; 2. густі хмари; 3. туман у горах (Я.З.)

БОВДУР — 1. велика піскова гора; 2. зламаний стовбур дерева; 3. рідк. скеля, великий камінь; 4. густі дощові хмари (Я.З.)

БОВГАР — коров'ячий пастух (від рум. boar) (Є.Р.), (Я.З.)

БОЙКО — житель Бойківщини, етнографічної провінції Карпатії

БОКОРАШ (ДАРАБ) — карпатський плотогон, сплавник (від рум. bokor — пліт)

БОМОК - (гуц.) овод

БРАТРУРА - (гуц.) частина кухонної печі, в якій їжа закривалася засувкою і залишалася для збереження теплоти (від нім. Bratrohre - духовка)

БРИН(Д)ЗА — спеціально приготовлений, для зберігання, посолений сир, бринза (від рум. brinza - сир)

БУГАЙ - бик (від. рум. buhai)

БУДЕ - (гуц.) досить (наголос на останньому складі)

БУДЗ (бундз) — овечий сир зі свіжого молока у формі кулі; великий шмат (сиру) (Я.З.)

БУЗЯ - обличчя (з перекладі з рум. buza - губа, buze - вуста)

БУК - (гуц.) прут, дрючок, різка, палка.

БУРИШКА — картопля (Є.Р.)

БУРКУТ — 1. природна карпатська мінеральна вода; 2. рідк. природне джерело; 3. власна назва полонини, гори, населеного пункту (Я.З.)

В

ВАҐАРКА — курінь для худоби на полонині (Я.З.)

ВАҐАШ — стежка для овець в горах (від рум. vagas, угор. vagas - прорубаний) (Я.З.)

ВАКАР(Ь) — людина, яка підтримує вогонь і варить їжу в колибі на полонині, пастух (від рум. vacar, vaca - корова) (Я.З.)

ВАПРИНИ - (гуц.) аґрус (рум. agrise)

ВАТАГ — старший вівчар; переробник молочних продуктів на полонині (Я.З.)

ВАТРА — вогнище, багаття (від рум. vatra)

ВЕРСТА — міра довжини, дорівнює 500 сажням (1,06 км)

ВЕРШИНА — відносно підвищена або ізольована частина гірського хребта, пасма, пагорба.

ВЗДРІТИ – (гуц.) зустріти

ВИДІТИ - (гуц.) бачити

ВИСОТНА ХВОРОБА - хворобливий стан при підйомі на великі висоти, зумовлений значним зниженням парціального тиску кисню в повітрі: почуття втоми, запаморочення, головний біль, нудота, біль у вухах, непритомність тощо.

ВИСТУП - фрагмент скельного рельєфу, що дозволяє накинути на нього страхувальний шнур.

ВІБЛИЦЯ - (бойк.) довга тонка жердина (А.К.)

ВІВКАТИ - (гуц.) зверескувати, верещати

ВІДОУ (ВИДАВ(у) – (гуц.) певно

ВІПЧИНА — невеликий перевал між двома горами (Я.З.)

ВІХТУРКА — дорога по схилу гір для пішоходів (сучасний аналог — див. траверс) (Я.З.)

ВІШЄНКА - (гуц.) вид копиці, який має в каркасі ОСТРО(и)ВУ

ВІШЬТА — (гуц.) команда для коней повертати ліворуч

ВНУТРІШНІЙ (ЗОВНІШНІЙ) КУТ - утворюється плитами, що між собою перетинаються. Вид кута визначається в залежності від того, сходяться стінки скелі всередину чи назовні.

ВОВКУН — вовкулак, перевертень (Я.З.)

ВОДЕНЧЄ - (гуц.) горнятко (наголос на останній склад)

ВОДОДІЛ - хребет або гірський масив, що розділяє річкові системи (басейни).

ВОЛОХ — заст. румун, буковинець (Я.З.)

ВОРИННЯ — огорожа з дерев'яних лат (Є.Р.)

ВПРОВА — (бойк.) вниз. Використовується для позначення напрямку руху (іти впрова) та місцезнаходження (стоїть впрова). Як прикметник не використовується (А. К).

ВТВОРИТИ – (гуц.) відчинити

ВУЙКО — 1. дядько (переважно в родинному розумінні, відрізняти від СТРИЙКО. В - по маминій лінії, С. - батьковій); 2. поширене звертання до літніх людей на Галичині (часто жартівливо-глузливе). 3. представник потойбічних сил Карпатії, смертним найчастіше з'являється у подобі ведмедя. Може принести негоду або завдати іншого клопоту, якщо надто нестримано себе поводити в горах (перевірено практично).

Г

ГАБА — хвиля (Є.Р.), (Я.З.)

ГАДЯР (-КА) - людина, що має особливий контакт з гадюками (Є.Р.), (Я.З.)

ГАЙТА — (гуц.) команда для коней повертати праворуч

ГАМАШІ - див. ЛІХТАРІ

ГАЧІ — штани (від рум. gati - вбиратися) (Є.Р.) (Ю.Г.)

ГЕТРИ - див. ҐЕТРИ

ГЕШКИ — (гуц.) холодець (наголос на останній склад)

ГІРСЬКА ХВОРОБА - розвивається в умовах високогір'я внаслідок зниження парціального тиску атмосферних газів, головним чином кисню. Може протікати гостро (різновид висотної хвороби) або хронічно, проявляючись у вигляді серцевої і легеневої недостатності та інших симптомів.

ГІРСЬКА ГРУПА - відособлена ділянка гірської області, компактна система хребтів і окремих масивів, відділена від інших подібних груп долинами і низькою сідловиною.

ГІРСЬКИЙ ЛАНЦЮГ - хребти великої протяжності або лінійна система хребтів.

ГІРСЬКО-ДОЛИННІ ВІТРИ - пануючі в горах вітри, що мають добову циклічність. Вдень вітер дує вгору по дну долини або вздовж схилу (долинний бриз), а вночі - зверху вниз (гірський вітер). Деякі збурення в цю циклічність може внести нерівномірний нагрів по-різному експонованих схилів. Постійність циклу гірничо-долинних вітрів часто розглядається як місцева ознака стійкої погоди.

ГЛУБІЧКА - (гуц.) глибоке місце ріки, місце для купання

ГРАНЬ - (гуц.) жар

ГОДЕН - (гуц.) здатен

ГОРІ — (бойк.) вверх. Використовується для позначення напрямку руху (іти горі) та місцезнаходження (стоїть горі). Як прикметник не використовується (А. К).

ГОСТИНЕЦЬ — бита дорога (Я.З.)

ГОЦ — водопад (Є.Р.)

ГРАДІВНИК - 1. спеціальний ніж, виготовлений з коси за спеціальною технологією в одне із зимових релігійних свят. Інструмент МОЛЬФАРА для відводу градової хмари (Є.Р.); 2. Людина, наділена даром відвертати грозу (Я.З.)

ГРЕБІНЬ - лінія стику протилежних схилів гори або хребта. Гребінь виникає як розділ між долинами, що зароджуються, ерозійними улоговинами стоку і борознами. Гребені можуть бути гострими, округленими (ували) і зазубленими (пили).

ГРИБ - (гуц.) загальна назва білого гриба

ГРОМОВИЦЯ - шматок дерева з отвором, який залишила блискавка. Інструмент мольфара (Є.Р.)

ГРУНЬ — лісиста дорога (Я.З.)

ГУК — 1. водоспад; 2. "снігова" людина. Володіє сильним гіпнотичним впливом на людину. Тому без його волі побачити Г. практично неможливо. Г. полює за нявками. Впіймавши, роздирає її навпіл. Щоб урятуватись від нявки, слід постукавши по дереву і покликавши Г. на поміч. Місцеві жителі уникають розмов про Г. (Є.Р.)

ГУЦУЛ — одна з народностей, що населяє Карпатію.

Ґ

ҐАДЖУҐА — смерека (Є.Р.), (Я.З.)

ҐАЗДА (-иня)  — (гуц.) господар (-иня), хазяїн (-ка) (від рум. gazda)

ҐЄТРИ (фр. guetres) - панчохи без п'ятки, що покривають ноги від ступні до колін.

ҐЄМБА — (гуц.) писок; губа

ҐЛЕТЧЕР (нім. Gletscher, від лат. glacies - лід) - синонім більш уживаного терміну льодовик.

ҐРАЖДА - тип забудови по периметру з відкритим двором (від рум. grajdar - конюх)

ҐРАЛІ - (гуц.) вила

ҐРАФКА - шпилька (від рум. agrafa)

ҐОҐОЦ (дз) - брусниця (від рум. cocoaz(e) - смородина)

ҐОНТ - дах з дерев'яної черепиці-дощечок.

ҐРЕҐІТ — 1. кам'яниста гора; 2. щебінь, каміння. 3. кам'янисте поле (Я.З.)

ҐРЕҐОТИ — див. ЦЕКОТИ (Я.З.)

ҐРОТ - неглибока печера зі звідною стелею і широким виходом.

ҐРУНИК — невисока гора, пагорб (Я.З.)

ҐРУНЬ — 1. вершина гори, гірське пасмо; 2. невеликий пагорб, непокритий лісом; 3. пасовище (Я.З.)

Д

ДАЛЕВИД — краєвид (Я.З.)

ДАРАБАШ, ДАРАБ — див. БОКОРАШ

ДЕБРЯ — стрімке заросле кущами узбіччя понад гірські потоки, звори; непрохідний ліс в горах (Я.З.)

ДЕРТИ (РІПУ) - (гуц.) чистити (картоплю)

ДЖЕРАП, ДЖАРЕП, ДЖАРАПІЙ — див. ЖЕРЕП

ДЖЕРЕЛО - природний вихід підземної води на поверхню землі.

ДЗЄМАТИ - (гуц.) вередувати

ДЗИҐАР — 1. цигарки, сигарети; 2. мн. годинник.

ДИК — (гуц.) дикий кабан, вепр

ДІДИК - (бойк.) підберезовик, білий КОЗАР (А. К).

ДІЛ — 1. хребет підгір'я; 2. долина; 3. перевал. (Я.З.)

ДОЛИНА - довгасте незамкнене пониження зі схилом в один бік, часто з оголеними схилами різної крутизни, нерідко ускладненими терасами, обвалами, промоїнами. Долини (результат руйнівної діяльності льодовиків і рік - ерозії) по розташуванню поділяються на повздовжні, що йдуть паралельно хребтам, і поперечні, що тягнуться перпендикулярно осі останніх. По зовнішньому вигляду розрізнюють долини широкі, з плоским дном - заплавні. Частіше можна спостерігати V-подібні долини з крутими схилами і вузьким дном. Зі схилами великої крутизни їх називають ущелинами. Найвужчі з цих форм - крутостінні з вузьким дном, на ширину потоку - каньйони або тіснини. Якщо схили або дно долини на великих дільницях ступінчасті, то така долина називається терасованою.

ДРАНТЯ - (гуц.) повсякденний одяг

ДРИМБА — (гуц.) найменший щипковий музичний інструмент. Складається з арфоподібної скоби та вібруючої пружинки. Принцип гри полягає в розміщенні інструменту поміж зубних рядів і отриманні відповідної одної ноти завдяки резонації та акустиці у ротовій порожнині. Висота тону регулюється зміною об'єму резонатора (ротової порожнини) і позиції язика. Окрім альтових високих зустрічаються також басові низькі, великі й малі, чоловічі й жіночі, одноязичкові і багатоязичкові, металічні і дерев'яні. Зустрічається у всьому світі у різних народів (у чукчів, на Алтаї, у В'єтнамі тощо) під різними назвами - напр., варган. Використовується, як в побуті, так і для лікування людей (а також в культах) (Ю.Г., Є.Р.)

ДРИСЛИВКА – (гуц.) дика слива

ДЮЛЬФЕР - в альпінізмі і скелелазанні спуск за допомогою вільного ковзання та спорядження по страхувальний вірьовці.

Ж

ЖАНДАРМ - круті скельні виступи, що підносяться іноді на десятки метрів над гребенем.

ЖА(є)ЛИВА - (бойк., гуц.) кропива.

ЖҐРЕБЛО - щітка для чистки шкіри худоби

ЖЕНТИЦЯ — сироватка (від рум. jintita) (Є.Р.), (Я.З.)

ЖЄЛУВАТИ - (гуц.) - жаліти (як когось, так і комусь щось)

ЖЕРЕП — карликова гірська сосна (Pingus mughus Scop.), яка росте вище лісової смуги густими заростями висотою до 3 м, стелиться по землі, утворюючи криволісся. Виконує обвало- і лавиностримуючу, а також протиерозійну функції (Ю.Г.). Місцева назва - стелюхи, синоніми: косодеревина, альпійка, криволісся.

ЖУМАР (фр. jumar) - спеціальне пристосування, що застосовується альпіністами для полегшення роботи з вірьовками (підйом на схил або підняття вантажів).

З

ЗАБЕРЕЖ - (гуц). земельна ділянка, переважно при березі річки

ЗАКІЛЬ - (бойк.) поки

ЗАКИМ – (гуц.) поки

ЗАЛУПИТИСЯ - (гуц.) впертися

ЗАМУЦЬКАТИСЬ - (гуц.) забруднитися, захляпатись

ЗАНОГА — 1. перевал, поворот між горами; 2. власна назва гори (Я.З.)

ЗАРІНОК — місце біля річки, занесене камінням і поросле травою (Я.З.)

ЗАСЛАБНУТИ, СЛАБУВАТИ - (гуц.) занедужати, хворіти

ЗАСТРУГИ - невисокі крижані грядки переметного снігу, розташованих перпендикулярно напряму вітру

ЗАЧІПКИ - найдрібніші елементи скельного рельєфу - невеликі (1-5 см) нерівності поверхні скель, за які можна утриматися пальцями.

ЗВІР (у мн. — звори) — міжгір'я, ущелина, вузька долина між горами (переважно з потоком); 2. гірське джерело, потік; 3. непрохідне місце, провалля

ЗДОЙМИТИ - (гуц.) зняти (одяг, квартиру, але не плівку)

ЗІСПОДУ - знизу

ЗЛІТ - різке збільшення крутизни гребеня.

ЗУПА (нім. suppe) – суп

Й

ЙО — (гуц.) так (від чеськ. jo, нім. ja)

ЙМИТИ - (гуц.) піймати, злапати

К

КАГЛА - порожнина в системі печі, якою дим виходить назовні, димохід. Зачиняється ШУБЕРОМ ("заткати К.")

КАЗАН - котел (від рум. cazan)

КАЛАБАНЯ – (гуц.) калюжа

КАЛЬГАСПОРИ - похилі голкоподібні піраміди, що формуються під впливом безперервного танення перевіяного снігу, що перетворився в фірн, іноді значно перевищують зріст людини. Можуть стати серйозною перешкодою при русі по льодовику. Кальгаспори - вельми пам'ятний фрагмент льодовикового ландшафту (в перекладі - "сніги покаянних"). Є прерогативою високих гір (Памір) і низьких географічних широт.

КАМІН - найширші тріщиноподібні і розташовані вертикально елементи скельного рельєфу, в яких може повністю поміститися людина. Вони можуть підійматися на десятки метрів і перевищувати по ширині людський зріст. В міру поглиблення в скелю камін звичайно вужчає. У камінах нерідко зустрічаються КОРКИ - міцно заклинені уламки скель. Вони, здебільшого, перегороджують шлях, але можуть бути використані як точки опори і страховки.

КАР (нім. Kar) - чашоподібне заглиблення у верхній частині гір (вище снігової границі), що утворюється під впливом льодовиків, сніжників і морозного вивітрювання. Інша назва - котел, цирк.

КАРАПКИ — дві спарені сопілки (Я.З.)

КАРІМАТ — пом'якшуючий і термоізолюючий туристичний килимок, виготовлюється переважно з пінопропілена, пінополіуретана. Назва походить від бренду Karrimat фірми Karrimor. Зустрічаються синоніми "керамід, килимок, пінка". (Ю.Г., А.К.)

КАРНИЗ - нависаюча над схилом ділянка скель, складна для проходження без спеціальних засобів.

КАПИСТРА - (гуц.) вуздечка (від рум. capastru)

КАПКА: (гуц.) "ВСИПАТИ К." - налити трошки (краплинку, краплю) борщу, зупи, каші тощо.

КАРАПАНЯ - (гуц.) ропуха

КАСЛІК - (гуц.) ґратка на печах для розташування посуду

КАШІЦА — дерев'яна обшивка берегів (Є.Р.)

КАТРАН - (гуц.) хідник, килимок

КЄ(і)РНИЦЯ  — (гуц.) криниця, колодязь

КИЧЕРА — 1. висока гора напівпокрита лісом; 2. гора; стрімка гора, поросла лісом (крім вершини) (Я.З.); 3. Власна назва (гори, царинки) (Я.З.); 4. безлісна гора (Є.Р.)

КЄПТАР - (гуц.) гуцульське національне вбрання (від рум. piept - груди, pieptar - безрукавка, тілогрійка)

КІ(є)МАК -  (гуц.) поліно, колода (від рум. ciomag - палиця, бучка)

КЛЯУЗА - шлюз (від рум. aclauza)

КИТИЦЯ — вершина лісу, покрита лісом  (Я.З.)

КІШКИ - елемент спорядження альпініста у вигляді металевих насадок на взуття з декількома зубцями. Служать для підвищення коефіцієнта зчеплення кінцівок з альпійським рельєфом вище снігової лінії. Залежно від призначення розрізняють сніжні, льодові та універсальні.

КЛЕВЕЦЬ - (гуц.) невеликий молоток

КОВБАН - (гуц.) великий пень, призначений для рубання дрів

КОВБИЦЯ - (бойк.) див. КОВБАН

КОГУТ — (гуц.) півень

КОЗАР — 1. козячий пастух (Є.Р.), 2. (гуц.) підосиновик (червоний К.), підберезовик (білий (чорний) К.)

КОЛАЧ - (гуц.) обрядовий і святковий каравай (від рум. colac)

КОЛИБА — (гуц.) 1. невелика хатинка збудована переважно з дерева зрубом, яка використовується пастухами і туристами як притулок від негоди та для нічлігу (Ю.Г.); 2. житло лісорубів, пастухів (від рум. coliba, угор. kaliba - хижа, шалаш) (Я.З.)

КОМИН — (гуц.) димар

КОНАР — груба, велика гілка листяного дерева

КОНТРФОРС - 1) неявно виражений гребінь або система коротких скельних виступів на крутому схилі; 2) поперечні відроги хребта, розташовані переважно перпендикулярно до нього, ребро.

КОРБА - ручка (напр., до колеса січкарні, криниці)

КОСИЦЯ — (гуц.) квітка

КОСОДЕРЕВИНА - див. ЖЕРЕП

КОШАРА — (гуц.) загороджена територія, де тримають овець та іншу свійську худобу. (Ю.Г.). Інша назва - маржина (від угор. cos - баран, kisharang - дзвоник (для худоби).

КОЦ - (гуц.) покривало

КОЦЮБКА - (гуц.) кочерга до печі

КРИЖАНІ СКЛЯНКИ - перебуваючі на поверхні льодовика дрібні камені, які, будучи нагрітими на сонці, заглиблюються в лід і створюють заповнені водою ніші та отвори.

КУЄВИ — 1. гірські нетрі, провалля; 2. стрімкі гори (Я. З.)

КУЛЕША — (гуц.) густа страва (каша), на основі кукурудзяної муки (не плутати з кулішем!), варена на воді, а деколи - на молоці. Поширена у побуті, зокрема, гуцулів. В румунів і молдаван існує подібна страва - мамалига, але від К. її відрізняє густина, кулеша переважно рідка і подається як окрема страва, рідше як гарнір.

КУЛУАР - повздовжні заглиблення на схилі, що виникають під дією проточної і падаючої води. Досягають ширини декількох десятків метрів, тягнуться часто на всю висоту схилу і в залежності від часу року і ландшафтних умов можуть бути заповнені снігом, фірном і льодом. К. - природний шлях сходу каменепадів і лавин. Дно К. часто прорізане жолобом.

КУМИК – (гуц.) маленька жабка, вже не головастик, але ще не жаба.

КУНЬ - (закарп.) кінь

Л

ЛИҐНУТИ - (гуц.) проковтнути

ЛІЖНИК - (гуц.) ковдра, покривало автентичного гуцульського виробництва з овечої шерсті.

ЛІСНИК — посадова особа, уповноважена на здійснення контролю та господарювання на території відповідного лісничого господарства (Ю.Г.), побережник (гуц.)

ЛІХТАРІ - елемент спорядження у вигляді манжеток, переважно з синтетичних матеріалів, покликаних захищати ноги від роси, легкого сніжного покриву. Покращеними Л є ГАМАШІ та ГЕТРИ. Часто Л. плутають з БАХІЛАМИ.

ЛЬОДОВИК - природне скупчення льоду атмосферного походження, якому притаманний самостійний рух.

ЛЬОДОВИКОВІ ГРИБИ І СТОЛИ - утворення внаслідок відкинутої великими брилами або каменями тіні, і льоду, який тане довкола, крижаних ніжок або підпор. Дуже ефектні, але недовговічні.

ЛЬОДОПАД - суцільна хаотична система тріщин розтягнення і сколювання, а також одночасного обвалення великих брил розколеного льодовикового льоду. Як і поперечні тріщини, вони виникають на різких перегинах і скидах з перепадом висот в десятки, а часом і сотні метрів. На льодопаді при кутах нахилу більше 20 град. площа, охоплена розривними порушеннями, є в кілька разів більшою монолітних мас льоду. Схожим на льодопади хаотичне руйнування льодовика іноді виникає в місці його злиття з впадаючими в нього притоками.

ЛЬОДОРУБ - інструмент, рід кирки, сокири, що застосовується альпіністами для зарубання і утриманні на льоді та фірні при сходженні на гірські вершини. Переважно мають ТЕМЛЯК.

ЛУБ'ЯК — каміння, нанесене повінню  (Я.З.)

ЛУЖАНКА - (бойк.) невелика полянка, зазвичай поросла травою (А.К.)

М

МАНДЗЮХ — заст. турист  (Я.З.)

МАН(Д)ЖАТИ — подорожувати, мандрувати  (Я.З.)

МАНТУЛИ - (гуц.) пироги з варенням, печуться переважно на Петрівку (12 липня). Етимологія слова очевидно пов'язана зі словом МЕНЧУЛ.

МАРЖИНА - 1. земельна ділянка; 2. загорожа для овець (від рум. margine - межа)

МАРЖИНКА — худоба (Є.Р.)

МАХОМ – (гуц.) миттю, негайно

МЖИЧКА — дрібний дощик, що утворюється в результаті конденсації туману

МИКАТИ - (гуц.) полоти

МИЩИНКА - (гуц.) маленька миска

МОГОРИЧ — 1. частування з приводу успішного завершення якоїсь справи; 2. плата за послуги, допомогу  (Я.З.)

МОЛЬФАР — 1. карпатський чарівник, знахар, чаклун. З відомих мольфарів - Михайло Ничай, Михайло Таратута, а також мольфар Юра, описаний М. Коцюбинським як персонажа з реального життя. Поділяються на три категоріі: 1. Діагности - визначають хворобу і можуть дати рекомендаціі щодо лікування; 2. Мольфари по маржині - лікують худобу, інколи й людей; 3. Власне мольфар - відганяє град і дощ, може лікувати, або наслати хворобу, розуміється на травах тощо (Є.Р.); 2. українська блек-фольк-метал банда — Molphar r.i.p.

МОЛЬФА - намолений предмет (Є.Р.)

МОРЕНА (фр. moraine) - відкладення, накопичені безпосередньо льодовиками при їх русі і виорюванні ложа; за складом дуже різноманітні (від суглинків до валунів), невідсортовані, містять гальки і валуни з льодовиковими шрамами і поліровкою. У залежності від умов утворення розрізнюють морени поверхневі, основні, донні, бічні тощо.

МОЧА(є)РИ (МЛАКИ) - постійно мокрі, часто нерівномірно порослі очеретом і осокою ділянки земної поверхні в місцях виходу на поверхню підземних вод, іншими словами - мокрий луг, трясовина, заболочена місцевість (від рум. mocirla, mlastine)

МУЛЬДА - велика, майже горизонтальна ділянка засніженого схилу, що має форму западини або улоговини.

Н

НАЙ - 1. (гуц.) вигук, перекладається як "Не руш! Не роби цього!". Походить  від нім. nein - ні. 2. "Най буде" - хай буде.

НАМЕТ — елемент спорядження туристів, що використовується в якості житла в багатоденних походах.

НАНАШКО (-а) — (гуц.) 1. дядько, тітка (не в родинному розумінні); 2. побутове звертання у горян до чужих людей.

НАПЛЕЧНИК — наплічна сумка, пристосована для тривалого та інтенсивного використання в туристичних умовах для зручного перенесення речей.

НАПРАВЦІ – (гуц.) навпростець

НАПУДИТИ(СЯ) - (гуц.) налякати(ся)

НАСТ - крижана кірка на поверхні сніжного покриву, що утворюється при короткочасному таненні верхнього тонкого шару снігу і подальшому замерзанні утворюваної води.

НЕҐУРА - мряка, імла, яка осідає на вершинах гір (від рум. negura)

НЕДЕЇ — дикі верхи гір(?) (Є.Р.)

НІМ - (гуц.) поки, за той час як

НУНАТАК (ескімос.) - скеля або група скель, що розділяють льодовик по ходу його просування вниз по схилу. Після подолання Н. льодовик знов сходиться, обтікаючи останній, як острів. Матеріал з Н. утворює серединну морену.

НУРЄТИ - (гуц.) пірнати

О

ОБЕРІГ - предмет, що захищає людину від ворожих впливів як різних сил, так й інших людей. Бувають натільні, що носяться людиною, і обереги на хатах - над вікнами, дверима, на стрісі, тощо. В Карпатах візерунки, букети трав, хрести над дверима та вікнами носять функцію оберегу (Є.Р.)

ОБОРІГ — повітка на сіно (Є.Р.)

ОБЛАЗ — 1. стрімка скеля, круча; 2. дорога, стежка, що йде по самому краю прірви, понад стрімку скелю (Я.З.)

ОБРУС - скатертина

ОДЕ(и) (ВО) - (гуц.) ось, тут

О(н)ДЕ (ВО) - (гуц.) там, ген

ОПОРА - елемент скельного рельєфу у вигляді невеликих (1-5 см) нерівностей на поверхні скель, на які можна спиратися.

ОСИП - скупчення уламків гірських порід, частіше за все під кулуарами. Розрізнюють великі, дрібні і середні осипи. Іноді подібні скупчення уламків рихлої породи (пісок, щебінь), а також лавинного снігу в основі жолоба називають відповідно до форми конусом виносу (лавинним конусом).

ОСТРІВ - невелика ізольована ділянка скелі на сніжних схилах.

ОСТР(и)ОВА - (жін.р., гуц.) - виготовлене зі смерічки осердя-каркас з метою фіксації і подальшого зберігання сіна в копицях (наголос на останньому складі).

ОТАВА - (гуц.) трава для покосів худобі і для заготівля сіна (від рум. otava)

ОСТАШ - воїн (від рум. ostas)

П

ПАНТРУВАТИ – (гуц.) сторожити

ПАРЦЕЛЯ - (гуц.) див. ЦАРИНА (від рум. parcela - ділянка)

ПАЦІРКА ГАДЮЧА - округлий камінь з отвором посередині. Виглядає так, начебто рідкий камінь тік, а потім застиг. Повір'я кажуть, що гадюки восени під час кубління видувають цей отвір (Є.Р.)

ПЕРВИЙ (БРАТ) - (гуц.) двоюрідний.

ПЕРЕВАЛ - це значно понижена і доступна порівняно з іншими точка хребта, яка використовується в якості транспортного коридору для різних видів транспорту. П. зазвичай розділяє сусідні річкові долини.

ПЕРЕДВЕРШИНА - це масивне підняття гребеня поблизу вершини, що поступається останній по висоті.

ПЕРЕДІЛЛЯ — перевал  (Я.З.)

ПЕРЕКИ(є)МАРИТИ – передрімати

ПЕРЕМИЧКА - частина гребеня, що з'єднує вершини або круті виступи на ньому. В умовах високогір'я буває скельною, льодовою або сніжною.

ПЕРЕНИЗЬ — перевал, плавний перехід між вершинами гір (Я.З.)

ПЄСЄ - (гуц.) щеня

ПЕЧЕРА - обширна порожнина в товщині земної кори, частково заповнена водою, вапняковим туфом або уламковим матеріалом, принесеним в неї атмосферними водами.

ПЕЧЕНЯ - (гуц.) національна страва. Не слід плутати з печеним м'ясом. П -це підлива-соус з борошна, грибів і м'ясного відвару. Оригінально вживається з вареною ДЕРТОЮ РІПОЮ.

ПИРОГИ – (гуц.) вареники

ПИ(і)ВНИЦЯ - (гуц.) льох

ПІД - (гуц., бойк.) горище (у місц. відм.: на ПОДІ)

ПІДОЙМИТИ - (гуц.) підняти

ПІХУРКА — стежка  (Я.З.)

ПІШКА — стежка  (Я.З.)

ПЛАСТ (ПЛАСТ(к)ЄНКА) - (гуц.) недокінчена ВІШЄНКА без ОСТРОВИ

ПЛАЙ — 1. призначена для людей або кінного транспорту стежка, яка споконвіків з'єднує через ліси і гори населені пункти з полонинами та між собою. (Ю.С.); 2. гірська стежка, дорога в горах  (Я.З.)

ПЛАНИНА — полонина  (Я.З.)

ПЛЕЧЕ - тимчасовий перехід від крутого гребеня до пологої його частини.

ПЛИТА - монолітна ділянка скелі, з малою кількістю нерівностей. По характеру поверхні плити можуть бути ступінчастими, черепицеподібними тощо.

ПЛОВИ — негода, дощі (Є.Р.)

ПОДАТИСЯ - (гуц.) схуднути

ПОДРИ — полиці під дахом (Є.Р.)

ПОЖЕРИСТА - вид змії з червоним візерунком на спині (Є.Р.)

ПОЛИЦЯ - ступінчаста ділянка на скельних схилах, на яку можна стати ногами.

ПОЛІСПАСТ (від грецьк. polyspastos - такий, що натягується багатьма вірьовками) - вантажопідйомний пристрій, що складається з системи рухомих і нерухомих блоків, що обгинаються канатом або ланцюгом. Поліспаст дозволяє отримати виграш в силі.

ПОЛОНИНА — (гуц.) високогірне пасовище (утворилось очевидно від злиття слів "поле" + "верховина")

ПОЛОНИНСЬКИЙ ХІД — (гуц.) вигін худоби на полонину, який супроводжувався обрядами. П.х. починається на Юрія 6 травня, коли з трав вже зійшла основна маса снігу.

ПОРУЧНІ - страхувальна система пасивного типу у вигляді вірьовок, тросів або ланцюгів, постійно закріплених в рельєфі в місцях підвищеної небезпеки (рос. - перила) (Ю.Г.)

ПОТАТИ - (гуц.) потавати

ПОТРУЧ, ПСТРУГ (чеськ. pstruh) — форель

ПРИ(е)ЛУКА — 1. галявина в лісі, де можна косити, а також випасати худобу. 2. Власна назва гір та полонин в УК.

ПРИМУС - нагрівальний пристрій з помпою, що подає пальне (бензин) до пальника. Не плутати з власне ПАЛЬНИКОМ (рос. - горелка), головною відмінністю якого є робота на стисненому природному газі.

ПРИСЛІ(о)П  — 1. поле, поляна між лісом; 2. рідк. перевал, сідловина; 3. власна назва гори, часта назва перевалів (Я.З.)

ПРИЧІКНУТИ - (гуц.) присісти

ПУДИТИ(СЯ) - див. НАПУДИТИ(СЯ)

ПУКНУТИ - (гуц.) тріснути, луснути ("колесо пукло")

ПУТЕРА - великі діжки для приготування полонинських молокопродуктів (від рум. putoare - сморід (від закваски)

ПУТИНА — дерев'яна посудина (Є.Р.)

ПУТНИК — мандрівник

П'ЯДЬ — міра довжини; дорівнює віддалі між розтягнутими пальцями руки (великим і вказівним)

Р

РАДІАЛИ — туристи в радіальному поході

РАЙТ(с)ШТОК (від нім. Reitstock або Reisestock: reit - вершник, reise - подорож, stock - гірський масив) — стежка,  яка прокладена на узбіччях гір і хребтів майже завжди горизонтально або у вигляді серпантину на висоті декілька сотень метрів нижче верхньої межі лісу, формально призначені для полювань і використовуються, окрім мисливців, також туристами. (Ю. С.)

РАНТКЛЮФТ - крайова тріщина або улоговина, що утворюється в зоні активного танення кордонів льодовика і його бортів, що поглиблюється водяними потоками.

РЕБРО - вторинний гребінь хребта, що відходить від головного.

РІНЬ (ШУТЕР) — гравій  (Я.З.)

РИ(і)ПА — 1. стрімкий схил гори; 2. зсув; 3. ущелина, урвище; 4. стрімка кам'яниста дорога; 5. кам'янистий ґрунт (від рум. ripa - провалля)

РІПА - (гуц.) картопля

РИҐАТИ - (гуц.) рвати, блювати

РОСКАЛЬ - (гуц.) лопата

РУБАТТЯ - (бойк.) білизна, одяг (А.К.)

РУБЕЛЬ - (гуц.) довгий дерев'яний брус, який служить фіксатором транспортованого на ФІРІ сіна.

РУПЦАК — рюкзак (від нім. rucksack), наплечник

С

САЖЕНЬ — міра довжини; дорівнює віддалі між розпростертими горизонтально руками; косий сажень — віддаль між піднятою вверх долонею і ступнею ноги

САКАДА - урвистий (від рум. sacadat)

СЕРАКИ - окремі брили льоду, що досягають величезних розмірів, іноді дуже химерних, але нестійких.

САПА - мотика (від рум. sapa - копати)

САРАКА - бідолаха (від рум. sarac)

СЕМЕН - ближній (від рум. semen)

СИВУЛЯ — 1. зневажл. немолода дівчина; 2. власна назва гори  (Я.З.)

СИГЛА (сегла) — 1. густий непрохідний ліс (перев. смерековий); 2. власна назва гори (від рум. слів sihel',  sehelb)

СИКЛИНА - (гуц.)сеча (від угор. szekleny - екскременти)

СИНЯК - (гуц.) 1. загальна назва умовно-їстивних грибів, які синіють при натисканні (польський, сатанинський, гірчак); 2. географічна назва.

СИПАТИ - (гуц.) наливати (стосується тільки напіврідкої речовини: борщ, вапно, але не чаю, чи горілки)

СІДЛО(ВИНА) - пониження гребеня між двома вершинами. Часто таке пониження використовується як найбільш зручний шлях для подолання хребта й іменується перевалом.

СІЧКА - (гуц.) дрібнонарізане сіно з соломою для годування худоби

СІЧКАРНЯ - механізований пристрій для приготування СІЧКИ

СКЛЕП — 1. ритуальні будівлі, зведені над могилами; 2. крамниця (від польської sklep)

СЛАБИЙ - (гуц.) хворий

СЛІПАК - вид змії, можливо веретениця (Є.Р.)

СЛОЇК - скляна банка

СЛОТА - (бойк.) дощ, що триває безперервно або з короткими перервами двоє чи більше діб (А. К).

СЛУП - стовб (від пол. slup)

СМЕРЕКА - вид ялини (від рум. smaragd, smаrald - смараґд, smerit - безмовний)

СНІГОВА ЛІНІЯ - рівень, на якому витрата снігу буде рівною прибутку (тобто кордон, де на незатінених поверхнях прибутково-витратний баланс снігу рівний нулю).

СНІЖНЕ ПЛАТО - великі, майже горизонтальні засніжені ділянки схилу.

СНІЖНІ ПОЛЯ - засніжені схили невеликої крутизни.

СНІЖНИК - скупчення снігу нижче снігової лінії, що зберігається протягом частини або усього теплого часу року, після того як стійкий сніжний покрив вже зійшов. С. - проміжна форма між сніжним покривом і льодовиками. При збільшенні сніжності С. перетворюються в льодовики, при зменшенні - наслідують ті місця, де лежали льодовики. У сніжниках зберігаються поховані крижані ядра і кірки, а також поталі великі і дрібні брили снігу, іноді озера. По генезису всі сніжники діляться на дві групи - навіяні і лавинні (залишки лавинних конусів).

СПАЛЬНИЙ МІШОК (СПАЛЬНИК) - утеплений туристичний мішок для ночівлі на відкритому повітрі, в наметі.

СПОДНІ – штани

СПОШЕВИЙ — гарний  (Я.З.)

СТАЯ — (гуц.) 1. постійне чи тимчасове житло на полонині, де влітку живуть пастухи і переробляють молочні продукти; полонинне господарство (Ю.Г.); 2. дерев'яний намет, в якому живуть вівчарі та роблять сир (БУДЗ, БРИНЗУ) (Є.Р.)

СТІНА - круто падаючий (не менш 60-70 град.) схил.

СТРИЙ, СТРИЙКО — брат батька. Не плутати з ВУЙКОМ, який з родини матері.

СТРЕПАК — (бойк.) Див. ВІШЄНКА (А. К)

СТРЕПАЧКА — (бойк). Див. ОСТРОВА. (А. К)

СТРУНКА — 1. вузький прохід у кошарі, через який пропускають по одній вівці для доїння (від рум. strunga - вівчарня); 2. частина СТАЇ зі СТРУНКОЮ

СУТОЧКИ — обгороджена гірська стежка (Є.Р.)

СХИЛ - бічна широка частина гори.

Т

ТАТРА — велика гранітна скеля (Я.З.)

ТАКІ (ТАҐІ) - (гуц.) також, теж

ТАРҐАТИ - нести (від рум. targa - ноші)

ТЕТА - (гуц.) тітка (тільки в родинному розумінні)

ТРАВЕРС (лат. traverse) — стежка чи дорога, яка прокладена переважно горизонтально та паралельно лінії хребта в обхід його вершин, сполучає долини рік з полонинами, вершинами, селами та ін. Іноді будувались з військовою метою (Ю. Г.)

ТРАВЕРСУВАТИ — йти траверсом, рухатися схилом хребта в обхід вершин.

ТЕМЛЯК (тюрк. - «зігнена навпіл») - шкіряний ремінь (тасьма) у формі петлі з кистю на кінці, що носиться на рукоятці льодоруба для уникнення його випадання.

ТЕРАСА - ступінчаста ділянка на скельних схилах, яка дозволяє встановити намет.

ТРАПАШ — 1. стежка у горах, витоптана вівцями; утоптана стежка. 2. стежка для полювання, РАЙТ(с)ШТОК (від рум. trapas - рисак) (Ю.Г.), (Я.З.)

ТРЕМБІТА, ТРУМПЕТА — духовий музичний інструмент, дерев'яна сурма до 3-х метрів довжини, виготовленої зі смерекового дерева і обвитої березовою корою. Використовувалась полонинцями для передачі сповіщення про значні події на значні відстані (англ. trumpet, рум. trimbita)

ТРЕПЕТА — (гуц.) осика

ТРІЛО, ТРІЙКА - (гуц.) отрута

ТРІЩИНА - результат руйнування скелі внаслідок руху літосферних плит, вулканічної діяльності або ерозії у вигляді повздовжніх деформаційних отворів. Здебільшого розітнуті, розрізняються по простяганню на горизонтальні, вертикальні і похилі. Якщо тріщина дозволяє ввести в неї пальці рук або носок черевика, її іменують ЩІЛИНОЮ, а коли входить одна кінцівка - РОЗЩЕЛИНОЮ.

ТРОГ - типова гірська долина у вигляді корита, що виникла внаслідок виорювання ложа і схилів рухомим льодовиком.

ТРУЧА(є)ТИ - (гуц.) штовхати ("від чаю слабо тручаю" (Кваси)

У

УВІЗ — ущелина (Я.З.)

УЛОГА — улоговина, велика западина (Я.З.)

УРВА — 1. див. бердо 1; 2. стежка, якою виганають худобу з кошари на пасовище (Я.З.)

УСКОК — рідк. схил, який спускається терасами (Я.З.)

УСТУП - ступінчаста ділянка на скельних схилах в залежності від розмірів і можливостей використання (виїмка, невелика ступінчаста нерівність в скелі, на якій можна стояти, спиратися рукою, але не можна обхопити)

Ф

ФАЙНИЙ – гарний, чудовий (очевидно від нім. fein, англ. fine)

ФАНА - прапор

ФАЦКА — (гуц.) мухобийка

ФАТА - весільний вельон (від рум. fata - дівчина)

ФІЛЬВАРОК - (гуц.) маєток

ФЕН - різновид вітру, як правило, який утворюється внаслідок перевалюючого через гірську перешкоду повітряного потоку, який охолоджується, підіймаючись по навітряному схилу, а потім нагрівається, спускаючись по підвітряному. Якщо при підйомі досягається температура конденсації, виникає хмарність, яка різко обривається над хребтом і тривалий час існує у вигляді нерухомої хмарної стіни; з такої хмари можуть випадати опади, особливо на навітряних схилах. Опускаючись по підвітряних схилах, фен може розмивати хмарність атмосферних фронтів і ослабляти опади.

ФІРА - (гуц.) віз, підвода

ФІРН (нім. Firn) - щільний зернистий сніг, що утворюється переважно на льодовиках і сніжниках вище снігової границі внаслідок тиску вищележачих шарів, поверхневого танення і повторного замерзання води, що просочився в глибину.

ФІРШТАК — широка дорога на схилі гори  (Я.З.)

ФЛОЯРА — 1. пастуша сопілка, яка складається з кількох послідно з'єднаних трубок різної довжини; 2. довга сопілка без денця, переважно на 6 отворів (рум. fluier)  (Я.З.)

ФОСА — (гуц.) канава, водовідвідний рівчак вздовж дороги (від угор. fos - відстійник)

ФУЯРКА — сопілка (від рум. fluier) (Я.З.)

Х

ХАРИТИ — чистити (Я.З.)

ХАТЧИНА – (гуц.) маленька хатинка, переважно літня кухня, рідко служить для ночівлі.

ХИЖА — хата (від угор. haza - дім)

ХРЕБЕТ — 1. лінійно витягнута гірська споруда або серія гір з морфологічною віссю, вздовж якої розташовані найбільші висоти (ГЕУ); 2. серія лінійно довгастих гірських вершин, сполучених пониженнями (перемичками, сідловиною), обмежена глибокими долинами (КМ)

ХІОНОСФЕРА - нижня границя сніжної сфери Землі. Верхній її кордон - висота, на яких опади взагалі не випадають.

Ц

ЦАРИНА — (гуц.) огороджене місце для сінокосу, присадиба, угіддя, поле с/г призначення, земельний (царський?) наділ, розташований неподалік осель (від рум. tarina - ділянка)

ЦВЄК (ЦВЬОК) - (гуц.) цвях

ЦЕКОТИ (ҐОРҐИ) — кам'яна порода з ямненського пісковика, яка вкриває вершини та привершинні території Ґорґан та деяких інших гір, розміром від 3 см до 3 м (Ю.С). З'являється внаслідок горотворення і ерозії гірської породи.

ЦЕБЕР - (гуц.) велике відро-діжка для годування худоби

Ч

ЧАБАН - полонинський овечий пастух (від рум. cioban)

ЧАРДАШ - танок (від рум. ceardas)

ЧЕРЕДА - стадо (від рум. cireada)

ЧИЧЕРОНЕ — провідник (від рум. cicerone)

ЧІЧКА - (гуц.) квітка

Ш

ШАЙБА — жарт. консерва

ШАЛАШ -  тимчасове житло (від рум. salas)

ШАНЦІ - окопи (від рум. sant)

ШИБА - вікно, віконне скло

ШИПОТИ — тільки мн. малі водоспади (Я.З.)

ШІФУРКА - (гуц.) шапка (гриба)

ШКАЛУБИНА — щілина (Я.З.)

ШКІРИТИСЯ - (гуц.) глузливо посміхатися (Сонце зашкірилосі)

ШЛЯК ТРАФИВ (його) – перен. (він) здурів (походить від нім. Schlag  - параліч і Treffen - трапитися. "Шляк би тебе трафив" дослівно означає "Щоб тебе параліч схопив"). Досить образливе раніше, однак зараз використовується повсюдно за різних обставин, в т.ч. жартома.

ШТЕҐА — лісова стежка, просіка (Я.З.)

ШТИРИ - (гуц.) чотири

ШТРИ(е)КА - (гуц., бойк.) залізнична колія.

ШПРИХИ - (гуц.) велосипедні колесні шпиці

ШУБЕР - (гуц.) пічна заслінка тяги (від рум. subar, нім. Schieber) (Я.З.). Інша назва - КАГЛА

ШУВАР - від рум. stufaris

ШУМА – (гуц.) піна (від рум. spuma)

ШИНКА - від рум. sunca

Щ

ЩОВБ — вершок гори  (Я.З.)

Я

ЯКА НА ТІ ПРАЦЕ БУЛА? - (гуц.) вигук, вислів обурення, приблизно означає: "Що к бісу з тобою таке?". По емоційності поступається вигукам АГІ ТИ БІДОВ В ЛИЦЕ і ШЛЯК БИ ТЕБЕ ТРАФИВ, оскільки є лише висловом незадоволення співрозмовником без його образ і прокльонів.

ЯСКИНЯ — печера

ЯФИНИ — див. АФИНИ

Догори

Перелік географічних назв, що зустрічаються в Карпатії (за Ю. Сітницьким)

Скорочення, що застососуються:
о. - оселя, оз. - озеро, п.- потік, пол. - полонина, с. - село, селище, г. - гора,
р. - ріка, з. ст. - залізнична станція, ур. - урочище, дж. - джерело

Арджелюжа, о.
Багровець, п.
Бараня, пол.
Бистра, пол.
Бистрик, п.
Бистрець, с.
Бистрець, п.
Бребенескул, г., оз.
Брескул, г., оз.
Бричка, р.
Бубнище, с.
Буковієн, о.
Буковець, пер.
Бутивля, р.
Веснарка, пол. (біля Ворохти)
Веснарка, пол. (під Попом Іваном)
Висока, г.
Високий Верх, г.
Водопад Пруту під Говерлою
Волосянка, с.
Воронянка, з. ст.
Ворохта, с.
Вухатий Камінь, г.
Гаджина, ур.
Глибокий, п.
Говерла, г.
Головецько, с.
Головчанка, р.
Ґорґан Бурачиківський, г
Грабник, хр.
Грабовець, с.
Грабовецький, п.
Гребенів, с.
Гребеновець, п.
Григорівка, пол.
Гребля, г.
Ґропа, пол. (біля Говерли)
Ґрофа, г.
Данциш, г.
Данцишик, п.
Дерешин, п.
Дземброня, п.
Дземброня, с.
Діл, г.
Довбуша скелі
Довбушанка, г.
Довбушева криниця (в Чорногорі)
Дора, с.
Жаб'є, с.
Женець, п.
Жонка, п.
Завоєля, о.
Заплата, г.
Заросляк, спорт. база
Заросляк, пол.
Зелемін(ь), г.
Зелена, г.
Зелениця, р.
Зелем'янка, р.
Зубринка, р.
Ільза, г.
Кам'янка, с.
Кам'янка, р. (притока Опору)
Кам'янка, р. (притока Пруту)
Кваси, с.
Кедроватий, хр.
Кичера, г. (біля Ворохти)
Кячеве, г. (біля Тухлі)
Кізі узлоги, урочище
Кізя, п.
Кіндрат, г.
Кінь, г.
Ключ, г.
Кобила, г.
Козли, Великий і Малий, хр.
Козмещик, п.
Козьмієська, пол.
Котелець, п.
Комарницький, г.
Корості, с.
Кострича, г.
Красний, п.
Кудрявець, г.
Кузмінець, о.
Кукул, г.
Кукул, пол.
Лавочне, з. ст.
Лазещина, с.
Лазок, пол.
Либохора, с.
Лімниця, р.
Лопата, г.
Лопушанка, р.
Лопушанка, п.
Маківка, г.
Мармишевська, пол.
Маріченька, оз.
Марічейка, пол.
Матагів, хр.
Менчул Квасівський, г.
Микуличин, с.
Махова, р.
Несамовите оз.
Нижня, пол.
Озірний, п.
Оршівець, г.
Осмолода, с.
Парашка, г.
Петрос, г.
Петрос, г.
Писаний камінь, скелі
Писана криниця, дж. 
Піп Іван, г.
Плісце, пол.
Плай, г.
Плішки, г.
Плоснина, г.
Побук, с.
Погар, г. (біля Славська)
Погар, г. (біля Яремча)
Погорілець, п.
Пожижевська, пол.
Поляниця, с. (біля Болехова)
Поляниця, с. (біля Яблониці)
Попцове, г.
Прут, р.
Прутець, р.
Прутинок, пол.
Пшанець, о.
Пшанецький, п.
Решітка, о.
Рожанка Нижна, с.
Розгірче, с.
Рокета, г.
Роскульський, п.
Руський, п.
Рущина, сідло
Салатрук, п.
Середня, г.
Сивуля, г.
Синевиднє Нижнє, с.
Синяк, г.
Синячка, г.
Сколе, м.
Скорушний, п.
Славка, р.
Славсько, с.
Смотрич, г.
Стайки, г.
Степанський, п.
Стинавка, р.
Стинава, с.
Стіна, пол.
Сукіль, р.
Тарнавка, п.
Тарнавка, с.
Татарів, с.
Тишівниця, с., р.
Томнатик, г. 
Тростян, г.
Труханів, с.
Туркул, г.
Тухля, с.
Фашори, г.
Фореска, п.
Форещенка, п.
Хом'як, г.
Хом'яки, пол.
Черемош, р.
Черлема, п.
Чорногора, хр.
Чорногориця, хр.
Чорногорчик, п.
Шесса, пол.
Шесул, г.
Шибений, п.
Шибене озеро
Шпиці, г.
Шурин - Ґропа, г.
Яблониця, с.
Явір, пол.
Явірник- Ґорґан, г.
Ямов, пол.
Явірник, хр.
Ямне, с.
Ясіня, с.

Догори

Словник етимології карпатських назв
(іншомовні назви з тотожним українським значенням подаються без перекладу)

АЛЬБІН, р. - білий (від рум. alb)

АПШИНЕЦЬ (АПШИЦЯ, АПЕЦЬКА), г., р. - 1. мокра (від рум. ape - вода). 2. західня, сутінкова (від рум. apus)

АРШИЦЯ, хр. - спекотниця (від рум. arsita - спека)

БЕРБЕНЕСКУЛ, г. - 1. баранянка (від рум. berben - баран, - ul - означений артикль); 2. угор. відповідник Б. - kokorcsines (сон-трава)

БЕРБЕНЕСКУЛ, о. - осіннє озеро (від угор. назви Б. - tomnatyk-to: tomnatyk - осінній, to - озеро)

БЕРЛИБАШ, г. - смуглява (від угор. назви Б. - barnabas)

БЕРЛЯСКА, г. - від угор. назви Б. - berlaberc: barlang - печера і berc - стрімчак, бескид

БЛИЗНИЦЯ, г. - угорський відповідник Б. - ikerhavas (подвійна гора)

БРАД (-УЛ, -УЛОВЕЦЬ), ур. - смеречанка (від рум. brad - ялина)

БРЕСКУЛ, г. - жабокрути (жаболоми) (від рум. bresa - пролом, broasca - жаба, -ul, від угор. berc - круча)

БРУСТУРЯНКА, р. - лопушанка (від рум. brusture - лопух)

БОРЖАВА, хр., р. - етимомогія назви імовірно походить від угор. слова borju(bor) - теля

БУБУЛІКА, пол. - 1. гноянка (від рум. bubulita - гнійничок, ранка). 2. гуркітлива (від рум. bubuit - гуркіт)

БУЖОРА, г. - мальована (від рум. bujore - фарба)

БУТИН, г. - проросток, саджанець (рум. butas, так само перекл. угор. назва Б. - irtas)

ВАДУЛ (-СИРЕТ), м. - вечірній брід (від рум. vad(ul) - брід, serata - вечір)

ВАСКУЛ, г. - залізний (від угор. vas - залізо)

ВЕРХНЯ ПРЕЛУКА, г. - угор. відповідник: felsoret

ВИДРИЧКА, г. - угор. відповідник - vidraspatak (видрин потік)

ВОЛОСЯНКА, г. - угор. відповідник: hajas-t.

ВОРОЖЕСКА, г. - угор. відповідник: varazsos (чаклунство)

ГЕРЕШАСКА, г. - угор. відповідник: nagy katlan (великий котел)

ГЕРЦІВЦІ, с. - полонина (від угор. назви Г. hegyret: hegy - гірський, ret - луг)

ГОВЕРЛА, г. - 1. хурделиця, завірюха (від угор. hovihar); 2. підніжник (від угор. hovirag). Угор. назва Г. - hovar

ГОМУЛ, г. - непомітний (від рум. comul)

ГОРОНГЛАБ, с. - дзвіночок для худоби (від угор. kisharanglab)

ҐРОПА — 1. стрімка кам'яниста гора (від рум. groapa - курган); 2. борона (від рум. grapa)

ГУКЛИВИЙ, с. - угор. відповідник Г. - zugo

ГУТИН-ТОМНАТИК, г. - осінній (сивий) верх (від угор. назви Г. - oszteto, osz + teto)

ҐАДЖИНА, ур. - смеречина (від гуц. ҐАДЖУҐА)

ДІЛ, г., пер. - пагорб, сопка (від рум. deal)

ДІЛОВЕ, с. - стара назва - Требушани (угор. назва Д. - terebesfeherpatak: від рум. treaba - діло, справа; від угор. feher - сивий, patak - потік)

ДРАГОВЕ, с. - похилий гай (від угор. назви Д. kovesliget: koves - похилий, liget - гай)

ДЕБЕРЧИК, г. - останній подих старої клячі (від угор. назви Д. - doborczok)

ДОБОШ (-АНКА), г. - бубнарка (від угор. dobos - бубняр)

ДОҐЯСКА, г. - мисливчанка (від угор. назви Д. - vadasz (полювання)

ДОМБОКИ, с. - круча (від угор. назви Д. - dombokpuszta: domb - пагорб, puszta - нависаючий)

ДРАГОБРАТ, г., пол. - вирубка (від рум. drag - цінний, draga - трелювання, brad - ялина)

ДЯМОН, г. - бур'яниця (від угор. gyom - бур'ян)

ЖДЕНІЄВЕ, с. - оленівка (від угор. назви Ж. - szarvashaza: szarvas - олень, haza - дім)

ЗЕРБАН(Ь) (ЩЕРБАН), г. - 1. гулянка, забава (від рум. cerban); 2. олень (від рум. cerb); 3. пощерблений (від угор. назви З. - csorba-t.)

КАПУЛ-ҐРОШІЛОР (ҐРАЦІЛОР), пол. - 1. велика (цінна) годівниця (від рум. virful capului - маківка, capul - годувальник, grasiliu - великий, gros - цінний, ); 2. велика мідь (?) (від угор. назви К. - garasfo)

КАРПОВТЛАШ, с. - відплата (від угор. karpotlas)

КЕНДЕРЕШІВ, с. - коноплянка (від угор. kender - конопля)

КЄПУТА, г. - цибулянка (від рум. caputa piciorului - підйом, capa - цибуля, capat - окраєць, capate - голівка)

КІДЬОШ, с. - зміїне (від угор. назви К. - kіgyos, kіgyo - змія)

КІЧЕРЕЛИ, с. - обнова, обмін (від угор. kicsereles)

КОПИЛАШ, г. - дитинча, малеча (від рум. copilas)

КОРБУЛ, г. - ворон (від рум. corb, від угор. назви К. - hollo sc.)

КОСТРИНА, с. - костисте (від угор. назви К. - csontos)

КУКУЛ, г. - зозулина (від рум. cuc, від угор. назви К. - kakukk - зозуля)

ЛАЗЕЩИНА, с. - край поля (від угор. назви Л. - mezohat, mezo - поле, hat - край)

ЛЕМСЬКА, пол. - лісиста (від рум. lemn - ліс)

ЛІМНИЦЯ, р. - лісовиця (від рум. lemn - ліс)

ЛОЗЯНСЬКИЙ, с. - підлісок (від угор. назви Л. - cserjes)

ЛОСТУН, г. - стриж (від рум. lastun)

ЛУГИ, с. - рівне поле (від угор. назви Л. - laposmezo)

МАҐУРА, г. —  гора, пагорб, горб (від рум. magura)

МАТАХІВ (-ГІВ), хр. - імовірно від рум. matahala (страховисько)

МОДЬОРОШ, с. - горішанка (від угор. mogyoro - ліщина)

МОЧОЛА, с. - сушка (ягід) (від угор. mazsola)

МЕЖИПОТОКИ, г., ур. - угор. адаптивний відповідник mezopataki (польові потоки?)

МЕРЕШОР, с. - 1. яблунець (від рум. merisor - яблучко); 2. лисяча прелука (від угор. назви М. - rokaret: roka - лисиця, ret - луг)

МЕНЧУЛ, МУНЧЕЛЬ, г., пол. - гора (від рум. munte)

МІЖГІР'Я, смт. - бичаче поле (від угор. назви М. - okormezo)

МУКАЧЕВЕ, м. - заробітки, робота (від угор. munkas, угор. назва М. - munkacs)

НЕГРОВЕЦЬ, г. - чорний верх (від рум. negro - чорний, virful - вершина)

НЕНІСКА (НЄНЄСКА), г. - від угор. neni - пані, nenike - тета, від рум. nene - панотець, угор. назва Н. - nenyicke, гуц. нанашка - тітка)

ПАЛЛО, с. - дошка (для настилу) (від угор. Pallo)

ПАНТИР, пер. - 1. схил (від рум. panta); 2. опора (від угор. pant)

ПЕТРОС, г., р. - кам'янистий (від рум. pietros).

ПЕТРОС (М), г. - скельний верх (від угор. назви П (М) - koves-csucs)

ПІДПУЛА, г. - вирівняна (від угор. padozat, назва П. - pados)

ПЛОСКА, г. - угор. відповідник П. - sima ko (плаский камінь)

ПОГАР, г. - чарчина (від угор. pohar)

ПОДІШОР, с. - верхнячка (від рум. podis - височина)

ПРИСЛОП, г., пер. - пастка (від угор. назви П. - csapdas)

ПОДОБОВЕЦЬ, с. - гарногори (від рум. podoaba - краса, virful - вершина)

РАФАЙЛОВА, с. - вітряна (від рум. rafala - порив, вітрюган)

РЕҐЄСКА, г. - 1. царська (від рум. rege); 2. відпочинок (від рум. ragaz); 3. завивання (від рум. raget); 4. гавкіт (від рум. ragusit)

РЕМЕТИ (ВЕРХНІ, НИЖНІ), с. - відлюдні (від угор. remete)

РЕПЕДЯ, р., г., с. - бистриця (від рум. repede - швидкий)

РЕТЕЗАТ, хр. - обтятий (від рум. retezat)

РІПА, г. - 1. урвище, прірва (від рум. ripa); 2. кленова (від угор. назви Р. - juharos)

РОЗТОКИ, с. - угор. відповідник: nyilas (гирло)

РОКИТА (РОКЄТА), г., с. - лоза (від рум. rachita)

САСОВЕ, с. - угор. назва С. - szallaspatak: szallas - табір, patak - потік

САТУ-МАРЕ, с. - селище (від рум. sat - село, mare - велике)

СЕРАТА, м. - вечір (від рум. serata)

СИҐЕТ (МАРМАРОСЬКИЙ), с. - суша (від рум. secheta)

СКОРУШНИЙ, г. - горобинний (від рум. scorusa)

СОЙМИ, с. - сокільники (від рум. soim - сокіл)

СОЛОТВИНО, смт. - копальня (від угор. назви С.- aknaszlatina (aknaszen - викопне (вугілля)

СУС (ВІШЕУЛ-ДЕ), с. - верх (від рум. sus)

СТОЛИ, пер. - стадо, стая (від рум. stol)

СТIГ, г. - угор. відповідник asztag

СТРИМБА, г. - 1. перекошена, скривлена (від рум. strimba - кривий); 2. с. яблуневий потік (від угор. назви С. - almaspatak)

СУЛІГУЛ, г. - від рум. sul - вал, sulita - спис, sula - шило

ТАТАРУКА, г. - татарка (від угор. назви Т. - tatarka)

ТЕМПА, г. - тьмяна, похмура, туманна (від угор. tompa)

ТИСА, р. - тис (від рум. tisa, від угор. tiszafa)

ТІСААҐТЕЛЕК, с. - тисопорубки (від угор. tiszaagtelek)

ТИСААШВАНЬ, с. - мінеральна-на-тисі (від угор. Tiszaasvany)

ТОВСТИЙ (ГРУНЬ), г. - угор. відповідник Т. - vastag

ТЕ(о)МНАТИК, г., пол. - осінній (від рум. tomnatic)

ТРЕБУШАНИ, с. - див. ДІЛОВЕ

ТРОЯСКА, г. - угор. відповідник назви Т. - harmag berc (потрійна вершина)

ТУРБАТ, ур., п. - лютий (від рум. turbat)

ТУРКУЛ, г. - сніжний буйвол, як (від угор. назви Т. - bolenyhavas)

ТЮШКА, с. - метушливе (від угор. сsuszka)

УСТЬ-ЧОРНА, с. - угор. відповідник - kiralymezo (королівське поле)

ФЕҐЄРАШ, хр. - буковинка (від рум. feg - бук, oras - місто)

ФАРФАНЄНКА, пол. - метушнянка (очевидно від рум. forfoteala)

ФРАҐА, с. - полуниця (від рум. frag(a)

ЧЕРТІЖ, г., с. - кремнистий вапняк, сланець (від угор. csert, угор. назви Ч. - csertes)

ЧОП, м. - спостережний пункт (від угор. csap)

ЧОРНА КЛЕВА - угор. відповідник Ч.К. - fekete ag (чорна пелена або тур)

ЩАУЛ, г. - 1. корівник (від рум. staul); 2. зірка (від рум. stea(-ul); 3. щавель (від угор. назви Щ. - soska)

ШТЕВ'ЄРА, г. - пустельниця (від угор. osztover - пустельний, малородючий)

ШЕСУЛ (ШЕШУЛ, ШЕСА), г., пол. - 1. низовина (від рум. ses, -ul); 2. косовиця (від угор. szecska - січка, угор. назва Ш. - Nagy Szecsoly (велике пасовище)

ЩЕВОРА, г. - циганський ніс (від угор. sceh + orra)

ЯБЛУНИЦЯ, с. - угор. відповідник Я. - vadalmas (дика яблунька)

ЯЛОВЕ, с. - кленове (від угор. назви Я. - Javor)

ЯСИНЯ, смт. - опілля (від угор. назви Я. - korosmezo, koros - коло, mezo - поле)

Догори

Скорочення джерел запозичень: ГЕУ - Географічна енциклопедія України. - АН України ім. М.Бажана. - Київ. - 1990 р., Ю.С. - Юрій Сітницький., Ю.Г. — Юрій Гудима (вказане при співавторстві). А.К. - Андрій Коруд. КМ - енциклопедія Кирила і Мефодія, Я.З. - Ярослава Закревська (Гуцульські говірки: короткий словник. Відповідальний редактор Я. Закревська. - Львів, 1997. - ІУ ім. І. Крип'якевича НАНУ), Є.Р. - Є. Розкладай (sindra). Словникові одиниці без зазначення джерела походження подані Ю.Г.

© 2000-04

 Матеріал підготував (написав): Юрко Гудима