РОДНА

ДОБИРАННЯ

Я стандартово в’їжджаю до Румунії через Сірет (тобто Чернівці-Сучава). Перш за все тому що мені так зручніше. Зручніше було десь в Одеській області пролізти, але я зустрів поляків, які пробували пробратися в районі дельти Дунаю на Україну, але в них нічого з того не вийшло. У мене пробувати якось бажання немає... Один раз в’їжджав до Румунії з Угорщини. Підозрював, що проблеми будуть, вони й були – тупо нас не хотіли впускати. Урятувало тільки те що в 2-х з нас були густо проштамповані пашпорти з різними там Європейськими візами і те, що ми постійно натякали, що в нас є гроші. Врешті таки взятку прийшлося дати. Тому не раджу експериментувати, і їхати протореним шляхом, тобто Чернівці-Сучава. Відносно переходів на Закарпатті свіжої інфо у мене немає. Півтори роки тому я намагався з Сігет-Мармацеу прорватися в керунку Ділове, Солотвина. Як результат, нагулявся по Сігет-Мармацеу і втратив добу часу. В розкладі на зал. станції в С.-Мармацеу є 3 електрички на наше Закарпаття, до Ділового, Рахова і Солотвини. Але фізично їх немає, тому що міст через Тису знесло поводдю і якось ніхто не поспішає його відновлювати. Але цій інформації вже півтора роки.

Тепер про трасу Чернівці-Сучава. В розкладі на автовокзалі автобусів Чернівці-Сучава до холери (як зі Львова до Перемишля). Але немає жодної гарантії що рейс буде. Є ще маршрутки, що возять контрабандистів (але вони курсують вкрай нерегулярно). Висновок: оптимально є приїхати до Чернівців потягом Перемишль-Чернівці яким приїжджає багато поляків (щоденно до 10 польських груп до Румунії транзитом через Чернівці переїжджає) і на яких чекають маршрутки (найчастіше водії роблять так: довозять до Автовокзалу, а там вже їх друзі везуть далі, хоча є й такі, що одразу з Залізничного на Румунію везуть). Домовлятися з водієм маршрутки треба самому, бо з поляків беруть 1,5-2 рази більше. Для українців стандартова ціна переїзду становить 25 гривень (за станом на серпень 2002 року). Чистого часу там 2 години, але 2 години ще можна на кордоні постояти. Автобус, то певно, для „порядку” пару годин потримають, з маршрутками краще, бо „всі свої” на кордоні(ах).

ДОЇЗД СУЧАВА-БОРША

Сучава і Борша знаходяться в різних адміністративних областях, і хоча на мапі є „зовсім близько”, подорож може розтягнутися на цілий день. Ані автобусів, ані потягів немає. Єдиний варіант, автобусом, що курсує до Vatra Dornei доїхати до місця де відходить дорога до Борши (це десь 2,5-3 години їзди), а далі автостопом. Я, наприклад, був сам і впакувався до вантажівки по 2 годинах очікування. Автобуси з Vatra Dornei вранці курсують досить регулярно, потім о 12 годині, потім о 14.

Якщо з якихось поводів залишається вільний час у Сучаві, то окрім стародавніх церков, там можна подивитися фортецю. В Румунії незвичайно дешевими є інтернет-кафе. Не знаю, чи є інтернет кафе у Борші, але в Сучаві є в 5 хвилинах від автостанції. Найбільша ціну, яку я бачив на послуги інтернету була 4 грв./год. Але часто це коштує 2 рази дешевше.

БОРША

Десь 11 км перед центром Борші знаходиться “Complex turistic Borsa”- місце яке дуже нагадує околиці турбази „Гуцульщина” в Яремчі. Так само багато великих багатоповерхових турбаз (що залишилися з часів соціалізму) половина з яких не працює... Ціни не космічні, але і не низькі, і персонал, що розмовляє тільки по румунську. Я цілу годину намагався у них з’ясувати, що треба викрутити на телефоні, щоб вийти на міжнародку... Особисто я зупинявся в приватному мініготелі, який розташований на відстані 3 км від „Complex turistic Borsa”, якщо рухатися основною дорогою в керунку центру Борші. Це 2-поверховий невеликий будинок, який знаходиться просто при дорозі (трасі). Як називається точно не пам’ятаю, або "Non-stop hotel", чи щось таке, там ще табличка була, що є туристична інформація (насправді інформації немає). Господар має ім’я Василь (він себе ще називав Crazy Vasyl’) і володіє англійською (це надзвичайно важливий момент!!!). Він написав мені такі телефони:090 039454 та 344221. Підозрюю, що один з них мобілка, а інший то стаціонарник. У мене ще його фото є, але фото буде в межах моєї досяжності лише в перші дні серпня. Платив я за ніч 15 Грв (гроші в Сучаві розміняв). Це становило десь 70% від первотної ціни. Взагалі у мене таке враження, що в Румунії усі ціни можна виторгувати. Потім, як мої приятелі під’їхали, то ціна спала до 10 грв. Залишили ми у нього свій новенький Citroen на 8 днів, він категорично відмовився брати з нас гроші за паркування і зберігання авто. Умови дуже добрі. Файні кімнати, телевізор, радіо, комин, кухня, ванна (на доброму Європейському рівні). Я ще як приїхав того першого вечора голодний і замучений з Сучави (а так на добру справу, то з Запоріжжя), то в презенті вечерю отримав. Потім Василь на своєю вантажівкою ще в терен підкинув (за доплату). Під перевал Pasul Rotunda – добрий вихідний пункт, щоб звідти просто і на хребет.

В центрі Борші окрім дуже цікавого з архітектурної точки зору ресторації нічого цікавого немає. З місцями де можна щось мінімально перекусити там теж проблема... Якщо хтось хоче розпочати своє ознайомлення з Роднянськими Альпами одразу з найвищої їх вершини (і водночас найвищої вершини усіх Східних Карпат) – Петросом (Pietrosul – 2303m), то шлях на нього починається в Борші коло лікарні (багатоповерховий будинок). Вже подалі від центру практично на схилах, починається найцікавіша частина Борші. Фактично Борша виглядає там як музей народної архітектури, з тією лише різницею, що в цих пресимпатичніших хатиночках (що певно мають за собою вже більше 100 років) нормально мешкають люди, деякі з них навіть були частково вбрані в національний одяг. Теоретично рано вранці з Борші є автобус на Сучаву, але це неперевірена інформація.

РОДНЯНСЬКІ АЛЬПИ ЯК ПРИРОДООХОРОННИЙ ТЕРЕН

Як я вже згадував, ми починали наш маршрут з Pasul Rotunda. Жодних остережень (шлагбаумів, плакатів), що входимо на природоохоронний терен ми не бачили. Як трохи набрали ми висоти, погода вкрай зіпсулася, видимості практично не було. Першу ночівлю ми мали в долині Лялі (Lala) коло нижнього озера. Це фактично під самими Інеулом (Ineul). Коли прокинулися, одразу не вирушили, а вирішили почекати, аж хоч трохи щось буде видно. Це були марні очікування аж до наступного ранку, коли ми все ж таки пішли далі, не звертаючи уваги на погоду. Погода з’явилася лише за 7 днів у Борші. Під час вимушеної днівки на якийсь час видимість збільшилася мерів до 100-150 і ми побачили на іншому кінці озера плакат, на якому було написано, що це заказник, що ставити тут намети заборонено і за такі речі штраф щось коло 60 грв. Але інформація на плакаті стосувалася тільки околиць цих 2 озер, а не усього масиву. Далі цілий час аж до самого Петроса ми йшли самим хребтом, мінімально скидаючи висоту лише на ночівлі. Жодної інформації природоохоронного характеру ми не бачили. Але з поводу браку видимості ми взагалі нічого не бачили. За увесь час людей ми зустріли тільки на вершині Петроса. То були 2 румунські туристи без рюкзаків. Цілий хребет досить файно ознакований. Періодично його перпендикулярно перетинали ознаковані стежки. Скажу тут пару слів на тему знакування в Румунії. Воно на нормальному Європейському рівні. Правило що від кожного знаку має бути видно наступний, генерально виконується. В кожному разі нашим горам ще мабуть довго такого знакування не бачити. Тепер зауваження, якщо в Польщі, наприклад, поданий на дроговсказах час, є розрахований на бабусь-інвалідів і нормально відстань поконується щонайменше півтори рази швидше, то в Румунії час поданий на дроговсказах розрахований на добре підготовлену групу, що рухається добрим спортивним темпом. Друге зауваження, знакування на мапах може не відповідати знакуванню на місцевості. Але, факт фактом, що цілий Роднянський масив ознакований. Ну і так ми йшли хребтом, ставили намети, рубали жереп на вогнище тощо. І врешті на вершині Петроса побачили плакат на якому було написано, що все що ми тут робили, тут робити не можна (ходити, річ ясна, можна), бо тут є Національний парк. Так що сприймайте цю інформацію як хочете... Жодного працівника лісової охорони ми не бачили...

КАБАНИ (CABANA)

Суттєвою відмінністю організації туристичного руху в румунських Карпатах (на відміну від Українських) є густа мережа тур.приютів/турбаз, що в Румунії називаються кабанами. З того що я знаю і бачу на мапах то знаходяться вони на практично усіх знакованих шляхах. Як і деінде, генерально діє правило, відстань від кабани до кабани не більше денного переходу. Є кабани і в Роднянських Альпах. Щодо стандарту. Це далеко не тій стандарт, що скажемо в польських Татрах. Наведу приклад з життя (одразу скажу, це було не в Родні, але близько). Питаю у поляків в Сучаві, чи є потреба тягнути продукти до кабани, чи можна перекусити там. Вони сказали, що досить різно буває в тіх кабанах, але генерально все там буде коштувати 3-4 рази дорожче ніж в долині. Отже зайшли до крамниці і зробили мінімальний закуп продуктів. Після денного переходу в тумані і під дощем (як завжди) дійшли ми до Кабани. Коротко кажучи: керосинку для освітлення ми отримали після 23.00, коли вже вона нам і не потрібна була, температура у кімнаті не відрізнялася від температури назовні (а це було на полонині на висоті 1700, так що тепло не було), щось купити з продуктів там нереально, нереально було і речі висушити, бо електрики не було, а вогню не можна було розпалити як в печі так і назовні з поводу тиску повітря тієї ночі. Отже навіть чаю неможливо було зробити. І за цей весь сервіс платиться 18 грв. Плюсом було тільки те, що ми мали дах над головою і файне міжнародне товариство. Дякуючи газовим горілкам французів і поляків, чай ми таки мали. Дещо в гіршій ситуації опинилися поляки. Вони розраховували, що у кабані можна буде знайти що зїсти і тому продукти з собою не тягнули. Як результат, пішли до лісу хоча би чорниці назбирати, ну і ми їм допомогли чим змогли взамін за чай. Поляки прийшли до цієї кабани з іншої, де сервіс був на приблизно такому ж самому рівні, з різницею, що обслуга там була вкрай неввічлива і з поводу резервації місць через невідомо кого, хто туди так і не прийшов, вони ледь втиснулися до тієї кабани. Не виключено, що Роднянських Альпах ситуація в кабанах набагато краще, але я б на це не розраховував при плануванні маршруту. В Румунії, на відміну від Польщі, можна зупинятися на ніч не тільки на території турприютів, а будь-де, так що маєте широкий вибір.

ГЕНЕРАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО КОМУНІКАЦІІ В РУМУНІІ

1. Автобусне сполучення. Ціни на автобус порівняльні з українськими. На невеликі відстані я би без зайвих роздумів порадив власне автобусне сполучення. Бо це виходить дешевше (навіть в порівнянню з 2 класою потягів) і немає такого дискомфорту як в потягах. Хоча кількість сміття в автобусах понад усі очікування і рюкзаки на підлогу я би не радив ставити. В Україні теж не всюди рівень Автолюксу, але після Румунії, навіть до наших „душогубок” ЛАЗів можна з повагою ставитися. Ще один момент, автобус яким ми їхали з Брашова в керунку Тімішоари виїхав з автовокзалу в Брашові 5 хвилин раніше ніж мав виїхати. На щастя ми прийшли раніше. З Сучави сполучення до Чернівців таке ж хаотичне, як з Чернівців до Сучави. Перший автобус за розкладом о 5.40 ранку. Ми прийшли, сіли в автобус. Почекали в автобусі години 2 з половиною, бо водій чекав на когось, хто має прийти з базару. На початку в автобусі було досить багато пасажирів. Потрохи люди з нього виходили і пересідали на маршрутки. Ми теж це зробили. В автобусі врешті нікого не залишилося, а водій все чекав... Хоча пів року перед цим, цей автобус з цим же водієм виїхав як і треба о 5.40...

2. Залізничне сполучення. Є 3 типи потягів: Personel, Accelerat (в розкладі зазначені на червоно) i Rapid (в розкладі зазначені на зелено). В кожному є 1 і 2 класи. Хоча в Personel першої класи може і не бути. Вже починаючи від 2-гої класи Accelerat, потяг стає півтори рази дорожчим ніж автобус. Каси на вокзалах і інформація не комп’ютеризовані. Як результат – вам можуть дати в інформації не точну інформацію, а в касі забути продати Suplemento на Accelerat чи Rapid. Пишу так, бо пройшов через це і втратив купу нервів. Отже окрім самого квитку, на швидкі потяги (Accelerat чи Rapid) вам мають продати схожу на квиток картонку, але з червоною лінією. Це і є „супплєменто”. Кожний, хто вибирається в гори, генерально вже є досвідченою, перевіреною різними випробуваннями особою, яка не звертає уваги на усі незручності і незгоди. Але навіть таким особам я категорично не рекомендую порушатися по Румунії в вагонах 2-ї класи(!!!). І навіть в швидких потягах. Я не хочу детально описувати цей неземний кошмар, але скажу так, що після цього „Раховоз” буде вам здаватися суперлюксом. Так що раджу як неминучість запланувати додаткові витрати на першу класу. (це десь півтори рази дорожче). Ще є теоретична можливість купити квиток до 2 класи, але з резервацію місця, але на практиці реалізація цього варіанту не на кінцевій станції є дуже проблематичною.

 Матеріал підготував (написав): Андрій Май