Без руля на Говерлу

         Де ж мій руль ?

Ми з товаришем давно хотіли вийти на Говерлу і подивитись, чи тільки ми буваємо в горах без руля. Тим більше, що я там був останній раз на 10 річницю Незалежності, а товариш йшов 2-й раз (за останній місяць).
Довго вибирали погоду і ось накінець те, що нам потрібно. На Заросляку лило як з відра і нам пощастило познайомитись з офіційним сантехніком Володею, який водить групи на Говерлу і має для таких як ми хороший гамериканський плащ від дощу (з поверненням).

Ми нікуди не спішили і тому досить спокійним темпом за 1г.40 хв вийшли через Малу Говерлу на найвищу вершину Українських Карпат.
Весь цей час погода нам сприяла – видимість 100-200 метрів і постійно падав дощ  та подував легенький вітерець. Трохи засмутило нас, виглянувши на 0,5 хв., сонечко на самій вершині – перед нами відкрилось витоптане, завдяки дбайливим політикам, поле, яке створювало ефект незаселеної планети з фалічеським символом посередині. Це було послання нащадкам, в яких ще залишиться віра, що громадянське суспільство на даній території ще можливе. Сміття було небагато, але всюди. Найбільше сподобалась акуратно складена купка сміття в природній улоговині.

Після побаченого ми зрозуміли, що пережитий стрес не дасть можливості нам дійти до запланованої вершини і вирішили трішки поспілкуватись з незвичними прибульцями  – адже вони були ЗА РУЛЕМ.

Як виявилось, вони чудово розмовляють українською і мають на меті витягнути дане чудо техніки на витоптану вершину і прив’язати його до фаліческого символу, щоб ще в 2015 році покоління людей змогло оцінити даний витвір конструкторської думки. На наше зауваження, чому ж воно само не їде туди, була стримана відповідь – це ж не просто Нива, а Нива Шевроле і такі в гору не їздять. А допомогти в цьому їм має той самий, подібний до мотоциклетного двигун за допомогою троса, протягнутого через блочок. А наприкінці троса буде зачіплене то чудо техніки.

Дана конструкція  нагадала мені моє дитинство і будову, коли я допомагав батькові штукатурити хату – через подібний пристрій я витягував відро з розчином на встановлене риштування. Траплялись випадки, що відро з гуркотом падало вниз, обливаючи всіх, хто стояв поруч.

Щоб уникнути цього, працьовиті хлопці передбачили знизу пластини, які дозволять автомобілю ковзати по виступаючим валунам. Щоб не дай Боже не пошкодити коліс фірми Т... (звиняйте, реклама), під них на каміння будуть ставити такі ж металічні пластини. Ці ж пластини оберігатимуть також верхній шар ґрунту, цим самим поверхня даної планети залишиться майже не пошкодженою. Завдяки встановленому на двигуни каталізатору ми не відчули жодних запахів при вдиханні повітря і збагачені очищеним вихлопом з подвійною силою знову полізли вгору, зауваживши їм, що може треба було просто виїхати нагору Хамером чи БТРом і не створювати собі додаткових труднощів. Очевидно звичка створювати проблеми, щоб потім їх довго вирішувати так і залишилась в їх свідомості.

Після побаченого моєму товаришу  в голову прийшла ідея:  таким самим чином затягнути на Говерлу металічний човен, а як випаде сніг, спустити човна своїм ходом з усім тим сміттям.

Знову вийшовши на вершину ми зауважили ще покинуту металічну огорожу, якою очевидно відгороджували маси від народних вождів, велику кількість іменних таблиць та надписів варварів, в яких ще зберігся клич предків, і подумали, що Нива-Шевроле буде чудовим пам’ятником вседозволеності та хаосу, який триває на даній території планети Земля під назвою Українські Карпати.

Ми стрімголов кинулись вниз витоптаним рівчаком з думкою ніколи більше не повернутись до стовпів з символами держави, але на спуску ще зауважили чудові водоспади початку Пруту і запитали себе, чому ж цей народ більше любить себе аніж свою землю, яка виростила його, і нічого не робить для її збереження.
Напевно тому, що це не народ, а тимчасові мешканці, і скоро вони зроблять зі всією територією те, що вони залишили на найвищій вершині держави.

 Матеріал підготував (написав): Василь Гутиряк