Українські Карпати ::: ВИПАДКИ / Ведмідь на Прислопі

Коментарі до цієї статті

shafa_ud повідомив(-ла) 16.10.2011 00:46
два тиждня назад з жінкою вирішили піти в похід на ніч...мало нас іти троє, але як завжди хтось підвів....маршрут був такий: с.Космач-г.Ротил-с.Микуличин. почалось все з того, що по дорозі нас зустірли місцеві жінки і сказали, щоб ми не йшли аж туди, бо"ведмідь зліз", ну ми подякували, та й пішли далі...заблудились!! бо маршрут не промаркований, а стежки постійно роздвоюються, а то й розтріюються...зрештою зійшли з стежки повалили просто туди де пробивається світло(догори) і таким чином знайшли потрібний шлях та й пішли далі....потім почались неймовірні ожинники, я таких великих ожин ще ніколи не бачив і ці ожинники ростуть всю дорогу на гору - це приблизно 6-7км!! з ожжинниками почалось і саме цікаве(зараз це цікаво, але ми з жінкою тоді були на такому стрьомі, що я це собі на все життя запамятаю)))) - побачили послід ведмедя, свіжий...потім сліди....СВІЖІ!!! людей навколо нема і не чути, сліди йдуть по тій стежці що і ми, жінка вже просить мене вертатись і не йти далі, але я собі подумав вийдемо на полонину під гору та й там будуть люди... ніфіга! весь час - (це десь 2 години від побечених перших сліді і посліду) свіжі сліди, потім на каміннях царапини(видно скользив по них), навколо море ожин і тишина в лісі, чути тільки шум вітру....тут ми й вирішили присісти і добре додумати чи варто йти дальше чи ні, бо й здається знову заблудились... питаю Наталі: "Що робити? йдемо далі чи вертаємось? Кажи, як скажеш так і буде... " вона замовчала, щоб подумати, бо шкода скільки пройшли і тут звук: мее-е-е-е-е!!!! йопстр бл* серце в пятки, очко жим-жим...рев малого ведмежа! знач десь і мамка має бути...все, зразу побиріку взяли патик, обвязали туалетним папером, що б запалити якщошо...і швидким ходом назад!!! ми за 35 хв пробігли те, що йшли 1-40хв!! дійшли до місця де ніби було безпечно і вирішили ночувати, бо до космача повернутись не встигли б....ну розказувати далі, як ми цілу ніч на стрьомі вогонь палили і слухали в палатці кожен звук - не буду, бо нащастя нічого не сталось)) але під ранок я вже знав кожен звук від чого!) кожних півтора години я вставав і підкидував дрова в вогонь...ось так і дочекались до світанку...а спав десь 2 години в сумі і то під ранок, бо якось не так страшно вже було)))) вобщем така історія, яку я запамятаю собі назавжди і тепер буду читати по форумах, що робити, якщо побачиму дичину))

aliksolo повідомив(-ла) 08.04.2010 22:04
Кінець лютого по-моєму 2000 р. Скали біля с. Урич. По дорозі снігу майже немає, а в лісі по коліна. Старий добрий дрогобицький "квадрат"(вже немає). Сидимо біля багаття троє я Толян і гітара. Стемніло, але годинник не досліджував. Все стандартно - чай, "пальне", гітара допоки пальці не змерзли і знов по колу - чай ... Десь метрів вісім може девять від нас під гіркою шість чи то сім (було не до рахування) сіроманців пробігли не спиняючись в сторону скель. Гітара більше видавати звуків не хотіла, захотілося дико йти в намета, горілка якось зразу ся випарувала. Зібрались та не дійшли ...
В лісі на стежці побачили світло ліхтарика - то є такі товариші (Лєна і Роман (Шумік)), які на одному льосипеді з двома наплічниками немаленькими зимою в гори поїхали. Від побаченого зразу-ж забули за наших "песиків" (ми в день по тій же стежці через повалені сосни та кучугури снігу ледве пішками доперли, а вони на колесах). Відшукалась заначка та й гості не пусті були. Гітара настроїлась і вечір не пропав...
Зранку народ ще спав,ну а в мене, як ворядного "жайворонка" ранішні процедури та чай. Бачу догори стежкою дереться косуля (внизу недалеко у них водопій, улітку зранку їх часто можна зустріти) і зникає за пагорбом, а за нею десь за хвилину з мордою донизу один сіромаха потрусить. Допоки я своїх будив той зник теж.
Більше ніколи там хвостатих не зустрічав, але надалі зимою маю принцип - Вночі з палатки спочатку петарда (така побільша), а потім "по нуждє"... :)))

Влодко Меденицький повідомив(-ла) 25.05.2009 09:45
Може у когось і виникають сумніви щодо правдивості цієї історії.... Але не в мене.... Ми з компанією двічі верталися з-під Сивулі (перший раз ще в студентські роки), бо "Вуйко Місько" нам не позволив туди лізти..... Ми дали драла і потім ще довго розглядали "газду" в бінокль.... А він "скурвий син" ревів, як зварйований.... Відав був голодний.....
Скажу Вам правду, що після такого контакту, горілка в колибі йшла легше води....

Tier повідомив(-ла) 14.05.2008 23:31
ходив на пікуй в березні там ше сніг при виході на полонину з гусного на снігу була свіжа цепочка слідів дорослого ведмедя. вела по зоні лісу і полонини до латірки огинаючи сам пікуй. страшнувато...березень...

Desperados повідомив(-ла) 27.10.2007 17:32
У мене теж сталась досить кумедна пригода на Костричі...від обіду наступу темноти ми піднялися з Кривопільського перевалу на гору Кострич (якимись хащами, через малинник)....пройшлися хребтом і вирішили заночувати на г. Костриця. Поставили намет, перекусили і лягли спати....вночі був дуже густий туман, сиро..я не міг заснути...Десь в годині 12 я почув як щось почало тріщати недалеко від намету.Я розбудив свого колегу, запитав де сокира???він зпочатку не зрозумів для чого, потім почув шум.....(сокиру не зотів давати, мотивуючи це тим,що він хропить вночі і щоби я спросоння не стукнув його сокирою....я її знайщов сам сокиру і так і заснув із сокирою в руках.....вранці коли прокинулись, то десь за 7 м від намету було свіжо розрито кабанами...........ніч була цікава.....

nevidimka повідомив(-ла) 18.05.2007 09:16
восени 2006 року з товаришем пішли на свидовець.. збилися з дороги (підіймалися з Озорела) й пішли навтростець.. коли до Темпи залишалося кілометрів зо 2 проходили повз вирубку, що заросла малиною.. вже ледве ноги волочили від втоми.. і тут чуємо гарчання метрів за 25-50 від нас і в молодих яличках хтось лазить.. стали як вкопані.. постояли хвилини 2 і знову гарчання і шурхіт яличок.. вчепилися в сокири і бігом нагору, без стежки, без дороги, але дуже-дуже швидко :)
як піднялися на плонину, звідки видно було цю вирубку то бачили його, ведмедя тобто.. невеликий доречі але страху нагнав нормально так :)

ursus66 повідомив(-ла) 13.01.2007 20:46
V 2000 roci pry skhodzhenni na Polonynu Runa z pivnichnoji storony bulo znajdeno svizhyj slid vedmedia, chitko vidpechatani slidy kigtiv.

vassav повідомив(-ла) 04.10.2005 01:11
Нас налякав шурхіт біля Писаної Криниці. Вище на краю полонини розклали вогнище, сиділи, співали. Десь опівночі почули, що за спинами в лісі хтось блукає, я б сказав товчеться, романтичний настрій як рукою зняло, забилися в палатки і полягали спати з сокирами та ножами. Зранку розвідка показала, що в тому лісі купа недоїдків, викинутих туристами, а хтось ходить сюди на підгодівлю. Врсії - кабан або собаки. Більше нічого мене в горах не лякало.

Вомель [guest] повідомив(-ла) 23.04.2005 23:52
Мы вдвоем в матрасной конча-заспе ночью проснулись от хрю-хрю. И это почти в черте Киева! Не так испугались как удивились от неожиданности. Похрю-хрюкало вокруг палатки в два часа ночи где-то полчаса, и убежало по своим кабанячьим делам.

CевериН. [guest] повідомив(-ла) 08.06.2004 20:33
А я нині змійку бачив, і не в Карпатах десь, а посеред Львова. А пару днів тому - двох чайок, на тому озері , де живе дика качка з дикими каченятами і черепаха коло хати, до вікна якої іноді навідуються птахи (Сойки всякі тощо) і білочка. А ще тут живуть зайці та їжаки. А навколо - житлові масиви.
А найсмішніше - все це правда.

tv_Sukhov повідомив(-ла) 30.11.2003 21:53
Так це все прикольно, а я ось на маршруті Осмолода-Воловець трохи голим з... на саламандру не сів не знаю яка вона насправді але до того мені розповідали. що дуже отруйна ps:навіть перехотілося

dimchyk повідомив(-ла) 19.06.2003 12:09
А тварин любити треба, ви б йому поїсти дали - він і не гарчав би...

kamaz [guest] повідомив(-ла) 15.01.2003 16:14
Оце "гр-р-р-р" чув одного разу біля оз.Синевир. Десь о другій ночі. Цікаво було. Зранку пішов з поляни де стояли намети в гору у ліс і за 200-300 м. натрапив на купу свіжого ведмежо лайна і поцарапану сосну. Це ведмедик територію помітив.
А в районі с.Гребенів одного разу натрапив на "хрю-хрю". Гуляв горами подалі від людей (полюбляю сам ходити), дивлюсь - велике повалене дерево, а за ним чути ото "хрю-хрю". за якісь лічені секунди я вже сидів на дереві, причому в того дерева перші гіляки росли десь 2-3 м. від землі. Злякався, бо в руках мав маленький прутик, а у кешені маленький ножик. Була весна. Просидів хвилин з 15, потім зліз, оглянув місце за тим поваленим деревом і помітив знов лише лайно та сліди власника "хрю-хрю". Мабуть свинюка злякалась не менше за мене.
Взагалі не щастить мені. Лише раз бачив лисичку, а все решта лайно і в кращому випадку "хрю" чи "гр".

Redlyne повідомив(-ла) 11.01.2003 01:56
Такаж історія сталася з нами при підйомі на вершину Яйко-Ілемське , тільки тоді ми щойно побачивши його в гущавині малині (це було на сідловині між хр.Аршиця та Яйко-Ілемським)ми здійснили небувало швидкій набір на вершину.

phoenix_2003 повідомив(-ла) 08.12.2002 17:19
Ага........ А про зустріч зі сніговим чоловіком чув. Це не прікол. Все відбувалося насправді. І дуже страшно. Були зустрічі і з ведмедем, коли зранку вияснилось, що спали за 20 метрів від берлоги то були панічно страшно. Але найгірше - це рись.

ostapkr повідомив(-ла) 01.12.2002 19:56
ага. буває воно так. Втикаєш біля себе сокирку і купу хмизу кладеш, щоб шурнути в ватру, якшо шо.

etenity повідомив(-ла) 22.11.2002 14:03
Очікувалось щось цікавіше. Хоча розповідь досить непогана


--------------------------------------------------------------------
-------------- СТАРІ ПОВІДОМЛЕННЯ (до 30.07.2002) ------------------
--------------------------------------------------------------------

igor повідомив(-ла) 20.07.2002 02:05
перестрашений ви народ

Dess повідомив(-ла) 07.05.2002 14:05
Vot v eto mozhno poverit'... no voobshche zveri ludej bojatsja, tak chto v principe, nichego strashnogo ne bylo.

flyin повідомив(-ла) 04.12.2001 19:21
Перший свідомий самостійний похід в гори (десятий клас, я і колєга), той сам варіант, тільки ми вже були в наметі і була то пів-п"ята ранку. До намету прийшов вовчик і півгодини гарчав на нас через брезент. Потім розказували, що того року було багато вовків. Пощастило.

Ведмідь на Прислопі

Коментування доступне тільки зареєстрованим користувачам.