стрибнути на головну сторінку  
 ::: головна сторінка ::: про сайт ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::
Українські Карпати
РЕГІОН 
ТОПОГРАФІЯ 
ГІДРОГРАФІЯ 
КЛІМАТ 
ФЛОРА 
ФАУНА 
ОХОРОНА ПРИРОДИ 
ПРО КРАЙ 
Карпати туристські
МАТЕРІАЛИ 
ТРАНСПОРТ 
КАРТИ 
СПОРЯДЖЕННЯ 
МАРШРУТИ 
РЕПОРТАЖІ 
ВИПАДКИ 
ВІДПОЧИНОК 
ПОГОДА 
РІЗНЕ 
Друзі та партнери


   ::: ГОЛОВНА / ВИПАДКИ / Як я по воду ходив (читай "блудив") :::

 
Як я по воду ходив (читай "блудив").


Був один такий прикольний випадок у Ґорґанах, коли ми ходили на Попадю в 1997 році.

Стали ми на ніч в районі перемички між Малою Попадею і Паренками. Місцина класна, високо, під самим жерепом, на стежці галявина із старезною смерекою, на якій прибитий кусок дошки з вирізаною стрілкою і написом "до води 15 хвилин". Хоч я тоді вже був досить стріляний горобець, повірив. Коротше кажучи, почали розкладатися, ну і я, як найдосвідченіший волоцюга, взяв чотири пластикові пляшки і попер у напрямку стрілки. Пройшовши добрих десять хвилин, я про себе зауважив, що водою і близько не пахне. Але тут почався добре видний розпадок, я втішився і почвалав далі. Ще через 10 хвилин почалися болітця, але води з них - як з козла молока...

Отже, коли я догріб до того місця, коли води можна були начерпати, минуло добрих півгодини.J Ще хвилин сорок пішло на те, щоб розчистити калюжу і набрати шість літрів води. Пов'язав я фляги між собою шнурками, перекинув через плече, і прикидаючи, що назад мені доведеться гребти біля години під гору, подерся вверх.

І тут почалося найцікавіше. Проходячи одну місцинку, мені дуже явно здалося, що я саме тут обходив великий бурелом і при тому серйозно забрав в сторону. Дивлюся і бачу, що можна зрізати дорогу. Засік загальний напрям і попер вгору навпростець. Через хвилин десять, коли остаточно захекався, придивився уважніше... і побачив перед собою жереп (ми стояли метрів з 50 нижче жерепу).

Саме тут в мене перший раз майнула думка, що мабуть мене "чепився блуд". Поназивавши себе негарними словами, я пішов попід жерепом в сторону табору, тим більше, що ще й вечір на носі, і чекає без води, купа народу, яка довіряє мені, як досвідченому "горянину"... Тут мені попалася звірина стежка, яка петляла по краю жерепу. Я знову розслабився, впевнений, що йду у правильному напрямі, як тут з кущів мало не з під самих ніг як щось здоровенне і буре не вискочить, і як не ломанеться в ліс зі страшним шумом!!!JJ Я добряче перестрашився, але встиг помітити, що то був олень, який, мабуть, мирно дрімав собі у гущавині. Дотепер не знаю, хто більше налякався - я чи оленьJ...

Коли адреналін трохи попустив, я позбирав фляги і рушив далі. В лісі вже починало сіріти, коли я побачив ледь помітну стежинку (а може то була і не стежинкаJ) вверх жерепом. Не ризикуючи блудити під ніч (і тим більше пам'ятаючи, з якою бідою ми попали на ту кляту перемичку з другого її бокуJ), я вирішив піднятися трошки вище лісу, щоб оцінити ситуацію. Коротше кажучи, ситуацію я оцінив мало не під самою вершиною Малої Попаді (бл.1600мJ), коли зустрів добре топтану стежку, якою мало не бігом побіг вниз. Тут я вже помилитися не міг. І справді, здалека помітив димок. Коли я доперся до табору, було вже майже поночі.

Уявіть собі всі епітети, якими мене нагородили, коли я повернувся через дві з половиною години після виходу (всі щиросердо довірилися табличці і чекали мене не пізніше, ніж через пів години)... І то пішов донизу, а повернувся зовсім з другого боку, та ще й зверхуJ. В таборі вже почала підніматися паніка, правда, ніхто дуже і не рвався мене шукати...
 

 Матеріал підготував (написав): Назар Барабаш


 
Коментарі

Коментування доступне тільки зареєстрованим користувачам.

Якщо Ви зареєстровані на сайті - введіть свій логін і пароль у формі аутентифікації нагорі сторінки (якщо Ви логуєтеся з чужого комп"ютера - приберіть галочку "пам'ятати мене" і тоді, навіть якщо забудете прикінці роботи натиснути кнопку "Вийти", Ваша автентифікація на цьому комп'ютері знищиться як тільки Ви закриєте вікна броузера з відкритими сторінками karpaty.com.ua).

Якщо не зареєстровані - зареєструйтеся.
Коментарі до цієї статті
amator--k повідомив(-ла) 18.06.2008 15:04
Не перший раз мені підійматися одному на вершину, я впевнений в своїх силах(тоді аж занадто) і сподіваюсь, що нічого поганого не станеться.Олег з Стасом пробували мене зупинити, навіть сніжками і батарейками в мене кидали: )), забрали в мене залишок водки і пішли вниз.А я - вверх.Піднявся на хребет попри нависший карніз снігу і тут діло пішо краще - сніг на верху втрамбований - йдеш, як по асфальту.Вийшов на полонину усіяну розцвілими крокусами - красиво(жаль ,фотоапарата не мав з собою - моя дівчина чомусь так не пускала мене в гори, що фотоапарат заховала, і навіть палатку в мене з дому викрала(чесно - не брешу!)).Пішов далі.По хрепту йшли сліди двох людей(старі - місяць тому пройшли) і свіжесенькі сліди двох вовків.Ці сліди супроводжували мене всю дорогу на вершину, втішало те, що вовчі сліди вели в протележному напрямку.По дорозі ще трапився паматник трагічно загиблому в цьому місці хлопцю, це неабияк піднесло мій дух:).І тут, йдучи по старих слідах двох туристів, вже майже під вершиною, бачу два рюкзаки, які лежать на снугу! -"ну, думаю тільки покійників мені тут бракувало!".Та, підійшовши ближче, бачу свіжі сліди, які ведуть в сторону вершини.Від серця відлягло. На вершині зустрів двох поляків, вони повідомили, що йдуть з Комсомолська, а далі на Німецький перевал і на Оваль.Я порадив їм заночувати на сплаях.Попрощались.Йду далі.І тут я збився! Видимість була погана - вершина в хмарі,видно на 5-10 м. З компасом не дуже звірявся - вважав що йду правильно і нема де блудити.Подивився по карті, що через 0.5км після вершини треба звернути в ліво, щоб попасти на Сплаї і так і зробив(тією дорогою, що прийшов вертатись не хотів).І тут я скувся - пішов не по кордону, а на Странжул.Вийшовши з хмари, зауважив, що хрет,який мав би йти від Оваля надто високий, але це всетаки мене не насторожило і я пішов далі.Пройшовши долиною річки ще здесяток кілометрів остаточно переконався, що зблудив на Закарпаття.Вертатись не було сенсу, бо вже скоро мало стемніти.Пішов далі.Зійшов в село Руська Мокра.Добрі люди відігріли, накормили, спати положили, ще й грошей на дорогу дали, бо мав тільки 50 гр.Приїхав на день швидше за колег по походу.
А Олег з Стасом, спустившись в низ,спокійно лягли спати чекаючи мене .Коли вже темніло почали серйозно переживати.Світили довго фонаріками в напрямку Буштула,потім випили всю водку за упокой і полягали спати.А зранку чимдуж пішли в Осмолоду повідомляти рятувальників.Звязавшись зі мною в Осмолоді телифоном,напились за воскресіння добряче.
amator--k повідомив(-ла) 18.06.2008 13:00
Моя історія трапилась на Бутулі.Йшли ми в похід - троє на Першотравневі свята - я, Стас і олег. Планували вийти на Буштул з Сплаїв, і по кордону до Горгана,по ньому і назад в Осмолоду.В цих місцях ще не були, хоча в Осмолодських горах буваєм найчастіше.До Дарова дорога добре знайома, тому нецікава, а далі незнайомі - цікаві для нас місця.На Сплаї прийшли, коли вже темніло(в Осмолоду приїхали в 14 00), змучились - недооцінили відстань,вже хотіли розкладати палатку,але таки дійшли до гуртожитку.Розклались, зварила їсти, випили - "красота".Від свого маршруту відмовились - рішили піднятися на Буштул "на лєгке", бо таки змучились. Зранку все спорядження залишили в гуртожитку, взяли з собою хліб, запас сала на тиждень :) і водку. Йшли добре поки не почався рихлий сніг під ногами і дощ зверху.Тут в загоні почалися "рзногласія" - найбільше вертатись хотів Стас, бо він найважчий і відповідно йти по снігу йому найважче(провалювався по самі я..я).Знайшли полянку без снігу,сіли під деревом, щоб дощ не падав, дістали закуску, по 50 грам і "красота" - світ знову набув теплих відтінків.Піднявши бойовий дух, пішви далі, та його на 100 метрів - Стас провалився в потічок, який тік під снігом.Олег допомагав йому вибратись, і теж по самі я..я.Після цього вони відмовились підніматись далі, і кликали мене спускатись в низ. Я, звичайно, відмовився
loki2000 повідомив(-ла) 21.06.2006 14:36
В мене теж подібна історія на тому місці була. О 8-й вечора зійшли з Малої Попаді і зупинились на цьому місці на нічліг. Води немає, отож я з Андрієм пішли по воду. Якщо дивитись на Малу Попадю, то пішли ледь помітною стежиною ліворуч. Незабаром вперлись в жереп, через 100 м жерепу цикоти, по них спустились до жерепу, в якому стежка знайшлась. Далі вже почули воду. Спустились до джерела, яке прямо витікає з-під каміння. Нижче, в пятьох метрах в джерелі лежав...олень. Точніше майже кістяк оленя. Видно було, що мясо вже зігнило, один скелет. Хотіли роги собі забрати, але часу вже не було і вода для нас більшу цінність мала. Тому набрали води і пішли назад. Часу потратили - 20 хв. на спуск і 40 хв. на підйом. Так що, якщо хтось буде йти там наступний раз, може теж цього оленя знайдете і роги собі візьмете:-)
Tolstopuz повідомив(-ла) 18.05.2005 20:36
Нічого в нас трохи нижче тієї ж Попадді на стежці до Синевіру черговий ввечері пішов по воду а повернувся о 7:30 ранку, при цьому за ніч він дійшов в темряві до місця наступної ночівлі, повернутись назад але вийти на сусідній хребет, знайти якийсь курінь і переночувати в ньому.
Андрій [guest] повідомив(-ла) 10.08.2004 01:03
Цікаво ти розповідаєш Назаре, ото і я памятаю як з кумом Іваном там ходили. Ото хотіли ми піти за водою, а прийшли десь вже під вечір і так нам захотілося пити, а ліньки стало, тай не дуже вірили ми тим стрілкам, ото стали гадити хто з нас піде по воду. Зійшлися на тому, що всвеж мені випало йти. Тай пішов, пройшов не багато і дивлюся а там, щось рухається та я так налякався, що аж в штанях щось заворохобилося - не знав щой робити - почикав трішки аж дивлюся а то ведьмідь, а я той подумав о лишенько. що маю робити, то добре, що мій кум був надійшов, а то мені мабуть там би викопали велику могилу і насипали курган, знаєш як козакам.
dimchyk повідомив(-ла) 23.06.2003 09:59
Вдвох треба по воду ходити - так блудити веселіше!
shl повідомив(-ла) 17.01.2003 12:22
В 1999 році був я на тому ж місці під Малою Попадею. Тільки напис 15хв. на табличці хтось виправив на 1год. Беремо з Семеном по казанку і дуємо в напрямку стрілки :-) траверсуємо Малу Попадю зліва хвилин 15 після чого доганяємо що води нам не смакувати: траверс заходить на круті схили. Вирішуємо падати вниз. Ще через 25 хв. важкого спуску ми знаходимо потічок і набираємо воду. Підйом займає годину бо ліс на крутому схилі старий, трапляються зарості малини, повалені дерева. Стоянку ми віднайшли доволі швидко, так як підіймалися по складці між хребтами, яка і вивела в потрібне місце. В результаті через 2 год.! чоловча частина групи з обдертими писками і руками зявляється в таборі , в казанках з водою плаває повно гілочок і хвої, зате можна варити їсти і вмитися! Коротше, вода там є, але дорого коштує. Питання до всіх: може біля цього красивого місця є ближче джерело чи потік?
ostapkr повідомив(-ла) 01.12.2002 19:49
а табличка з 15 хвилинами і далі там:) правда, казли, то 15 хвилин по траверсу до води, а не вниз - не знаю, ще там не ночував, хоча чесно дуже хочеться - класне там місце!

--------------------------------------------------------------------
-------------- СТАРІ ПОВІДОМЛЕННЯ (до 30.07.2002) ------------------
--------------------------------------------------------------------
CEM повідомив(-ла) 17.06.2002 16:59
Ya shono teper doper sho to pevno to misce de my "po vodu bludyly". Vodu znayshly za 30hv (ale to buv prystoynyy vzhe potichok) i nazad "zrizaly" zherepom bilia kamyanoho rozsypu z kazankom v zubah :)
wind повідомив(-ла) 30.11.2001 19:43
Було колись, і ми там блукали. По траверсу Пареньок іде райшток, там на тому райштоці є хатка. Проте приблизно під Малою Попадею райшток обривається, і ми брали перемичку в лоб (слава Богу, лісом). Хтось має бажання знати більше - мейліть.
webmaster 2 IQ повідомив(-ла) 24.11.2001 19:10
Дядьку!
Тут на кожному кроці висять мої сльозні мольби слати всьо, шо можна, а ти нарікаєш :((
Я тішуся, шо є ше хтось, хто має бажання помогти благому ділу.
Присилай.
Karasj повідомив(-ла) 23.11.2001 23:33
(she odne do IQ)
Я мав за увазі форум "Про Кarpaty.com.ua" ... Заходь, бо маю тобі шось сказати!
Karasj повідомив(-ла) 23.11.2001 23:20
(до IQ) Заходь в форум, я тобі шось скажу.
IQ (or Opryshok) повідомив(-ла) 23.11.2001 23:06
Istorija cool.

Znaju ljudej , jaki tezh znajut' bahato istorij i majut' bahato znymok.

Chomu b ne daty mozhlyvist' rosmishchuvaty svoji fotky...

Mozhlyvo je cikavishi nizh vashi.......
Юрко повідомив(-ла) 21.11.2001 19:57
Дуже цікавий момент упущено: як з тебе позлітали ботлі з водою, коли ти оленя зовидів, цікаво б було побачити...:-)))
Мимовільно згадав я, як я втік від решти на Аршиці (а там в плані бездоріжжя повний звіздєц) а потім смачно (сванове слово) заблукав і застряв з розкладушкою на плечах в жерепі. Неприємні спогади, тьху...
Karasj повідомив(-ла) 21.11.2001 18:43
О-о, про шо я і кажу... То мабуть вуйко на тебе блуд напустив.
:-))))))))))


Вхід

На превеликий жаль, система Вас не упізнала :-(

   логін
   пароль

пам'ятати мене

На сайті (1): rost1487.
Пошук

Вебкамера
Верховина


 
 ::: головна сторінка ::: про сайт ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::