Намет та сокира

видання друге: виправлене і доповнене

Намет (рос. - палатка) - є переносним помешканням туриста на час походу. За свою компактність і мобільність набув широкого поширення ще на зорі зародження туризму та став його обов'язковим атрибутом у довготривалих походах. Без потреби намет зовсім необов'язково брати, важить він немало. Бувають випадки, коли в десятиденних походах лише в половині ночей туристи розкладають намети, ночуючи решту в гуртожитках, колибах та хатах. Степан Гуцул, знаючи де колиби, взагалі по горах без намету ходить. Але на випадок краще не покладатися і в багатоденні переходи намет слід брати обов'язково, оскільки він аккумулює тепле повітря і захищає від несприятливих погодніх умов.
Намет є здебільшого річчю колективного використання (одномісні є, але в наших умовах зустрічаються рідко). Виріб зі спорядженням і тентом важить від 3-7 кг і тому становить собою чи не найважчу річ в наплечнику. Для уникнення ексцесів у вигляді зайвих туристів чи напівпорожніх наметів розпланування їх кількості та кількості мешканців слід здійснювати якомога ретельніше.
По ціні та різновидам намети є однією з найбільш відпрацьованих статей в маркетинговій політиці фірм, що випускають туристичне спорядження. На ринку за доступними цінами наявні намети різних форм, кольорів, об'єму і призначення. За формою поділяються на два поширені види: хатки та черепашки (шатра, іглу).
Хатки вже зняті з виробництва, на ринку залишилися або "секонд-генд" або старі запаси. Назву отримали за свою форму, що нагадує 4-кутний будиночок з двома скатами даху. Переваги: витривалість (до 25 років, без втрати функціональності) і відсутність потреби транспортувати альпенштоки та кілки (за умови наявності поряд лісу).
До недоліків "хаток" варто віднести велику вагу, незручність складання/збирання, некомпактність, недостатнє теплозбереження, водопроникність. Деякі намети постачаються в комплекті з альпенштоками, що формують каркас намету, фіксуючими кілками, які утримують за допомогою розтяжок намет в потрібній формі, та базовими кілками (втримують основу намету в контактів з поверхнею, в їх ролі часто виступають цвяхи-сотки). З одного боку, кілки та альпенштоки можна знайти на місці (що зручно в плані ваги), проте в деяких місцях гір (біля озер та на полонинах Свидовця, Чорногори, на вершинах, хребтах) дерева не ростуть, рідко - тільки косодеревина, тоді в пригоді стають намети нового покоління.
"Черепашки" (іглу, шатро, діжки) прийшли із заходу. Недоліків практично немає. Переваги: мала вага, компактність, зручність складання/розкладання. Кілки практично не заважають ходити (що характерно для наметів попереднього виду, де їх часто видирають), і є надійними та тонкими (останнє важливо, оскільки в Карпатах немало щебенистих ґрунтів, деколи в радіусі 5 метрів кілка нема де закріпити). Фірмові коштують від 100$. Майже всі мають водонепроникну особливість з додатковим тентом.
Практично всі вітчизняні виробники наплечників виробляють намети, на ринку в даній ціновій категорії також присутня продукція польської фірми "Campus", чеської "Hannah", "Alpinus" та інших виробників.
При виборі намету слід користуватися наступними порадами:
- за будь-яких умов краще купувати намет "черепашка" останніх моделей;
- з власними кілками/каркасом (краще дюралевий каркас + мін 3 запасні кілки);
- з додатковим водонепроникним тентом і проклеєними швами;
- з тривалим терміном гарантійного обслуговування (мін рік);
- при купівлі варто просити продавця перевірити комплектність виробу і розкласти намет;
- не забудьте зберегти касовий чи товарний чек, етикетки, упаковку;
- меншої ваги завдяки використанню нових технологій;
- із двостороннім замком-блискавкою на вході.
- з проклеєними швами;
- з системами вентиляції в куполі тенту;
- з антимоскітною сіткою;
- з віконцем;
- з гачком для ліхтаря під куполом
- з додатковими розтяжками для тенту
Останні моделі наметів роблять з надійного нейлону-ріпстоп, дно - з нейлону-тафети з водовитривалістю 7 м водяного стовпа (7000 мм). Якщо шви не оброблені спеціальним клеєм/плівкою, може протікати через них за умов тривалих дощів (водовитривалість не менше 3000 мм в.с.). При розкладанні намету слід намагатися завжди розтягувати всі розтяжки для тенту, щоб останній не дотикався до внутрішної поверхні. Якщо кожен намет після складання варто просушувати після ранішньої роси, то черепашки з марлеподібною внутрішньою оболонкою - обов'язково, інакше тканина може зігнити. Це стосується no name, у фірмових нейлон-ріпстоп не цвіте за визначенням.
Колір намету має значення, коли є потреба, щоб вас бачили (для початківців) і навпаки (лісник, при змаганнях, ночівля поблизу людських поселень).
Міркування стосовно розташування.
В болоті, мокроті, на гребені на предмет вітру, коло мурашників, на звіриних стежках, коло річок та потоків (на предмет селів, в кулуарах (на предмет лавин і каменепадів) взимку, під крутими схилами (на предмет обвалів чи зсувів), на відкритих місцях і коло одинокого чи сухого дерева (на предмет блискавки чи падіння гілок), в заповідних територіях та в інших місцях розкладати намет небезпечно.
Краще: у виярках, сідлах гір, тандемом (входами два намети один до одного, тилом проти вітру) - для захисту від вітру; на місцях доступних променям сонця - для просушки ранкової роси; подальше від місць традиційного випасання худоби; на рівному місці (інакше - ногами вниз), головою на схід або північ.

Особливості розкладання дугового намету для максимально ефективного перебування в умовах прогнозованого ураганного вітру (до 100 км/год).

Ураганний вітер дуже небезпечний для будь-яких конструкцій, але буде відмінним випробуванням намету на міцність. Підходять каркаси з дюралевої трубки з діаметром від 8 мм. Вуглепластик (coal-plastic) і склопластик (fibre-glass) менш надійні, оскільки мають малий запас міцності. Більший діаметр трубки дає більші шанси на виживання каркасу, але збільшує вагу. Всі можливі розтяжки, петельки-фіксатори, зав'язки і кілки передбачені виробником, повинні бути задіяні. В умовах кам'янистого рельєфу/ґрунтів встановлені кілки напогливо рекомендується унадійнювати, притискаючи зверху великим камінням. В умовах глибокого снігового покриву (але не фірну і не льоду) намет доречно розташовувати поглибше у попередньо викопаній траншеї або у западинах природнього походження. Це зменшить тиск вітру на намет і відповідно його продувність. Дуже корисно намагатись розташовувати намет поруч з штучними об'єктами, як-он тріангуляри, тури, бараки, стовпи на вершинах тощо. В пухкому снігу закріпити намет важко, треба намагатись докопатись до фірну/льоду. Мокрим снігом добре цементуються кілки і стяжки, при температурі близько нуля вони ідеально самозакріпляться вже через кілька хвилин. Зранку правда прийдеться добре продовбати лід аби їх звільнити. При наявності лижні палки, альпенштоки і льодоруби варто використовувати з максимальною ефективністю (в деяких наметах, зокрема Ханна, для цього є спеціальні петлі). Інструмент, до якого в'яжеться стяжка, максимально глибоко розташовується в снігу/фірні. На льоді підійдуть альпіністські гаки і льодобури. Лишній раз нагадаю, що намет розташовують тиловою частиною до напрямку зростаючого вітру, і при навітреній стороні повинні знаходитись ноги, але не голови. Це справедливо для всіх інших типів наметів, особливо для двійок тунельного або перехресно-дугового прямокутного типів, аеродинамічні властивості у такому разі будуть вищими.

Інструкція для складання дугового намету в умовах ураганного вітру:

    Зазначені поради породжені автором в нелегкі хвилини 30 м/с ураганця на Близниці 13.04.2003 р. і випробувані особисто. Будучи добре засвоєними, вони перешкодять проникненню у мозок туриста паразитних думок покинути цінний намет і накивати п'ятами.

Припускається, що етапи будуть виконуватись строго послідовно і щонайменше удвох (одному теж реально, але вдвічі важче і довше), і намет розкладався з усіма передбаченими для цього пристосуваннями (розтяжки, кілки, фіксатори). Порушення послідовності може закінчитись втратою намету чи комплектуючих до нього.

Перш ніж виходити з намета для його розкладання, вдягніться по максимуму, взуйтеся і приготуйтеся до роботи в екстремальних умовах. З кішками слід оперувати обережніше - ціною збільшеної стійкості можна порвати намет (якщо вітер не надто сильний, вдягніть лише одну кішку). Приберіть у наметі все до наплечника, поїжте і попийте скільки зможете, карімати за браком часу і місця уникайте складати всередину наплечника (хоч це є менш аеродинамічно вигідним), і прищіпайте стяжками збоку. Виходити з намета можна, якщо в ньому нічого не залишилось, окрім наплечників, які перебувають повністю спакованими (окрім вільнішого, у яких спакують намет) в передпокої і стягнутими для кращого пересування в умовах ураганного вітру. Після виходу з намета внутрішній вхід закривається, наплечники виносяться назовні.

1. Відокремлення зовнішнього тенту від каркасових дуг. Фіксаторами тента можуть служити стрічки-зав'язки, липучки, гумові петельки з ґудзиками тощо. Вони кріплять тент з усіх боків до трубок каркасу. Слід також пам'ятати про зав'язку на хрестовині (на перехресті дуг). Праву і ліву фронтальні дуги звільнити нескладно завдяки доступу з апсида (передпокою, коридору тощо). Відокремити тилові фіксатори буде складніше, так як тент за умови сильного вітру з навітреної сторони щільно прилягатиме до внутрішнього намету і надійно закріплений по замовчуванню кілками до рельєфу. Так як однією з наступних стадій є вилучення внутрішнього намету з-під тенту, то відкріпити його від каркасу треба обов'язково. Для цього можна тимчасово звільнити одну-дві петлі, але не основні, а проміжні додаткові. Після відкріплення каркасних фіксаторів їх по можливості варто прикріпити назад, аби зменшити вітрове навантаження на сусідів. Після закінчення даної стадії всі кілки повинні залишатися на своїх місцях. Вигляд намету після закінчення стадії: намет зберігає первісну форму за виключенням деякого відокремлення тенту від каркасу. Кінець стадії № 1.

2. Розблокування і вилучення дуг каркасу. Наступна стадія полягає в розташуванні намета у положенні, що найменше протистоїть вітровому натиску для подального розбирання. Для цього каркасні дуги розблоковуються з чотирьох точок фіксації на кутах. Робиться це з розрахунком на те, щоб першою була розблокована дуга, паралельна до напряму вітру. Після звільнення дуги з опори вона розпрямлюється і лягає разом з відповідною частиною тенту і намету на рельєф. Другу дугу можна обережно покласти по ходу вітрового потоку і тоді звільнити від точок фіксації. Після даних дій намет осідає на рельєф. Звільнення слід здійснювати особливо обережно і без поспіху. Якщо поспішити звільнити одну дугу, на іншу навантаження зросте практично вдвічі, в результаті чого вона може зламатися. Як наслідок, з-під розташованого горизонтально намета стирчатимуть кінці дуг, як можна без особливих труднощів видалити з-під намета. Якщо це робити удвох і злагоджено, то відкріпляти гачки-фіксатори, за які чіпляється власне намет, не доведеться: дуги прозлизнуть в їх отвори і вийдуть на поверхню. Дуги складаються і ховаються в наплечник. Вигляд намету після закінчення стадії: розпластане на рельєфі безкаркасне полотнище намету, який й далі утримують від здування розтяжки та кілки. Кінець стадії № 2.

3. Вилучення внутрішнього намету. Будучи звільненим від зовнішнього тенту, внутрішній намет залишається прикріпленим до рельєфу в чотирьох кутових точках. Вилучення цих кріплень особливо не вплине на стійкість тенту, так як він залишається прикріпленим низкою допоміжних розтяжок і лежить на поверхні рельєфу. Внутрішній намет витягується з-під тенту і за браком часу хаотично складається до вільнішого наплечника. Роблять це щонайменше двоє, так як впущений намет при такому вітрі зникне з поля зору за лічені секунди. Після того покласти на полотнище тента наплечник, а ще краще два. Наплечник, у який пакується намет, не приймає у цьому участі. Вигляд намету після закінчення стадії: розпластаний і зафіксований більшою частиною розтяжок тент, що відпочиває від вітру під вагою наплечника (-ів). Кінець стадії № 3.

4. Звільнення тенту від розтяжок і кілків. Якщо температура мінусова і рельєф альпійський, то видобувати попередньо зацементовані кілки буде непростою задачею. Це можна робити наконечниками вільних лижних палок; льодоруби, ножі та інші гострі предмети для цього не підходять - можна пошкодити волокно. Найкраще це робити носком пластикового черевика або ударним кінцем гачкового молотка. Кілки слід шукати/збирати зразу після звільнення петлі/розтяжки і не приступати до наступної, не знайшовши попереднього (в снігу їх дуже легко загубити). Для ефективності треба запам'ятати кількість розтяжок/петель, щоб знати, чи відкріплено тент від рельєфу і кількість кілків, щоб не залишити. Звільнений тент спаковується до наплечника знову ж таки хаотично (зібрати його можна потім). Будьте обережні - під наметом за ніч утворився каток, не розбийте собі на вітрі голови. Вигляд намету після закінчення стадії: намет зник в череві наплечника, чого і треба було досягти.  Кінець процедури складання.

Утеплити намет можна: постеливши під дно опалі гілки хвойних дерев; покривши намет сіном тощо, додатковим тентом, церетою (дах - основний витратник тепла, і від дощу); розташувати намета на місці колишньої ватри, попередньо перекопавши землю; використати надувне дно.
Намети із завідомо водопроникаючою здатністю слід наніч накривати саморобним поліетиленовим тентом (церетою): вночі в Карпатах дуже часто дощить за рахунок конденсації випаруваних удень водних мас. В деяких місцях, наприклад, коло озер в льодовикових карах вночі циклічно здіймається сильний вітер, що може церету (деколи разом з наметом) віднести на сусідню полонину. За допомогою саморобних прищіпок чи каміння цього можна запобігти.
Серед наметів-хаток зустрічаються екземпляри з умовно водонепроникного матеріалу. При поверхневому поглинанні вологи проґумованим брезентом, під час інтенсивних водонавантажень на поверхні намета утворюється тонка водозахисна плівка за рахунок абсорбції і втримання води тканиною. Намет витримає будь-які зливи за умови недоторканності його поверхні. Якщо порушити цю плівку або з дощем піде град, то намет протече. Для уникнення підтікання знизу, намет не слід розкладати в заглибинках і виривати саперною лопаткою водовідвідний рівчак.
Сокира в поході використовується для забезпечення дрів, підготовки і забивання кілків для намету, рогачок для ватри, охорони групи від людей та звірини. Повинна бути доволі масивна. Перед походом слід гострити. При рубанні дрів та при іншій роботі слід уникати контактів із землею та камінням - сокира тупиться і корожиться. Наніч обов'язково ховати в намет: з міркувань захисту від нічних гостей і для запобігання ржавінню. Транспортувати слід тільки в чехлі. Щоб не губилася вночі, ручку варто забарвити в яскравий колір або перемотати контрастною ізоляційною стрічкою. На групу з 15 чол. потрібні мінімум 2 сокири.

© 2000-2003

 Матеріал підготував (написав): Юрко Гудима