Робота з компасом в поході
Технічні вправи

Ще недавно, до епохи всіляких GPS-ів, орієнтування в поході, якщо тільки не йшлося  вздовж промаркованого маршруту чи завдяки підказкам місцевих жителів, відбувалось за допомогою карти  і компасу. Але і в наші дні питання наявності сильних навиків орієнтування з картою і компасом залишається актуальним, оскільки покази GPS-ів швидше відповідають на запитання "Де ти знаходишся?" і "Якою дорогою ти йшов?", в той час, як у більшості випадків, хотілось би отримати відповідь на питання "Куди йти?". В кінці-кінців, не кожен турист має GPS, і не завжди є достатньо часу для його підготовки до використання в поході, тоді як у випадку "класичного" похідного орієнтування все простіше і швидше - схопив потрібні листи карт та компас - і готовий до навігації.

В даній замітці не ставлю за мету ознайомити читачів з усіма правилами і тонкощами роботи з картою-компасом. На разі хотів би зупинитись тільки на деяких, найголовніших, аспектах роботи в туристичному поході з компасом.

Отже, компасом називається прилад, який вказує напрямок на Магнітний Північний полюс Землі (в дальнішому - магнітну північ) - в північній півкулі, або на Магнітний Південний полюс - у південній.

Основнихтипів компасів існує декілька:

1.Окрема колба (мал. А-1). Звичайно до неї прикріплена рухома шкала. Можлива наявність візирів. Плата відсутня. До цього типу можна віднести також й деякі моделі  бусолей (мал. A-2).

2. Плата з рухомою колбою (мал. B-1). Шкала нерухомо прикріплена до колби. До плати в деяких моделях прикріплене дзеркало з щілиною (B-2).

3. Пальчиковий компас. Колба може бути або нерухомо прикріплена до плати (мал. C - центральна модель), або - якщо на дні колби є лінії (мал. С, моделі зліва і справа) - рухомо.

4. Цифрові індикатори напрямку на магнітну північ (в даній замітці не розглядаються).

Мал. А-1. Компаси типу "окрема колба".

Мал. А-2. Бусолі.

Мал. В-1. Компаси типу "плата з рухомою колбою" (baseplate).

Мал. В-2. Компаси типу "плата з рухомою колбою" з дзеркалом.

Мал. С. Пальчикові компаси.

Мал. D. Компаси з порожньою колбою (повітряні).

Мал. E. Компаси з супермагнітом.

Безпосередньо самі колби можуть бути порожніми - повітряними (мал. D), або - для скорочення часу заспокоєння стрілки - наповнені рідиною  - рідинними (малюнки A-1, B-1, B- 2, C, E).

Стрілки-вказівники магнітної півночі можуть бути намагніченими (на всіх малюнках, крім E), або немагнітними (наприклад, з пластику) з прикріпленим супермагнітом (мал. E).

До будь-якого типу стрілки може бути прикріплений стабілізатор (мал. E - модель справа), наявність якого, хоч і дещо сповільнює швидкість повороту стрілки, проте покази компаса стають менш чутливими до вібрації (наприклад, під час ходьби). В деяких моделях роль стабілізатора виконує безпосередньо сама стрілка, яку виготовляють широкою - у вигляді  полоски (малюнки  B-1 i C - моделі посередині).

Щоб на маршруті повноцінно користуватись компасом типу 1 (див. приведені в цій замітці вправи), потрібно мати в придачу ще й транспортир, що в похідних умовах є досить незручним.

Компас типу 3 передбачає безпосередній та безперевний контакт "компас-карта" і особливе багатократне перегинання карти, тому так само є незручним у поході. Крім того, з ним складно виконати деякі з приведених вправ.

Магнітна стрілка в компасах з повітряною колбою в руках цілком практично ніколи не заспокоюється, а поставивши компас  на якийсь нерухомий предмет, заспокоєння стрілки настає не швидше, ніж за 20-30 секунд. В поході такий компас, ясна річ, є дуже незручним. 

Час заспокоєння рідинних компасів зі звичайною магнітною стрілкою (мал. A-1, B-1, B- 2, C)  в руці людини, що стоїть, -  2-3 секунди.

Час заспокоєння рідинних компасів з супермагнітом (мал. E) здебільшого дуже короткий - від  0.5 секунд  (швидкі моделі) до 1.5 секунди (стабільні моделі). Хоч точність показів цього типу стрілок (особливо швидких моделей) в середньому трошки нижча  від точності найкращих моделей компасів зі звичайними магнітними стрілками, проте вони є значно менш чутливими до кута нахилу плати до горизонтальної площини. Навіть при значних кутах - 20-25 град. -  відхилення від правильних показів - незначне. Ця стабільність досягається не в останню чергу завдяки тому, що більшість стрілок компасів з супермагнітом підтримуються не однією голкою, а двома - нижньою (несучою) та верхньою (допоміжною). Ці компаси дещо дорожчі від  рідинних зі звичайною магнітною стрілкою - роздрібна ціна може змінюватись в межах 100-150 грн.

Практично всі рідинні компаси, незалежно від типу стрілки, будуть задовільно вказувати на магнітну північ під час ходьби. Якщо би хтось забажав бігти в поході, надайте перевагу стабільним моделям.

Тому, виходячи з повище викладений міркувань, брати в похід рекомендую рідинний компас типу 2 - плата з рухомою колбою ("baseplate") - з будь-яким типом стрілки.

Хоч компасів цього типу є багато сотень, практично всі вони мають, приведені на мал. 1, особливості.

Мал 1.

Для отримання навичок користування компасом типу  плата з рухомою колбою, пропоную виконати декілька навчальних вправ.

Вправа I. Визначення напрямку на магнітну північ.

Вправа виконується, залежно від типу компасу, за 0.5-3 секунди.

Для чого це потрібно в поході?

- Щоб правильно зорієнтувати карту.

Виконання вправи:

Взяти компас в руки горизонтально. Почекати поки стрілка компасу заспокоїться. Червоний (часом фосфорний) кінець компасу вкаже напрямок на магнітну північ.

Жодного відношення до показів стрілки не мають ні кут поворот колби з шкалою відносно стрілки, ні положення плати компасу відносно колби, ні положення самого компасу відносно інших предметів. Іншими словами, як компас, або його частини, не крути,  стрілка завжди має вказувати на магнітну північ.

Можливі помилки:

1-er. Компас не знаходиться в горизонтальному положенні.

Виправлення помилки:  Здебільшого ця помилка виникає в поході під час перебування на схилі. Для критичної оцінки положення компасу відносно горизонтальної площини, проведіть поглядом вздовж схилу, а потім переведіть погляд знов на компас.

Примітка:  Дуже часто в холодних умовах (для гірших моделей рідинних компасів - це нижче +5С, для кращих -  нижче -15С) всередині колби може з‘явитися булька. Також булька з‘являється і в нормальних умовах, коли порушилась герметичність колби. В останньому випадку в холодних умовах булька буде особливо великою (під час ходьби вона може розбитись на декілька менших). Тому в холодну пору бажано носити компас в якмога теплішому місці (наприклад, в кишені на грудях курточки).

Знаходження бульки (бульок) біля одного з країв стрілки погіршує точність її показів, інколи суттєво. Тому, дещо нахиливши колбу, можемо зібрати всі бульки зліва чи справа від стрілки, і тоді вони не впливатимуть на її покази. Не слід забувати, що кожен компас має певний допустимий кут нахилу до горизонтальної площини, в межах якого покази стрілки залишаються незмінними. Для більшості моделей рідинних компасів з магнітною стрілкою це +/- 5-6 град., хоч стрілки деяких моделей починають "заїдати" вже при +/- 3 градусному нахилі, в той же час існують і такі моделі зі звичайною магнітною стрілкою, в яких "заїдання" настає  при +/- 10 градусах.  Більшість моделей з супермагнітом, як вже згадувалось, будуть задовільно показувати на північ навіть при 20-25-ти градусному нахилі. В будь-якому випадку, перед походом треба дослідити, при якому максимальному нахилі до горизонтальної площини дана модель ще буде правильно функціонувати.

2-er. Поблизу компасу є залізні або намагнічені предмети.

Виправлення помилки:  Перед початком роботи з компасом треба переконатись, що подібних предметів поруч немає. Як показує практика, найбільше впливають на покази компасу: наявність поруч (до 20см) ще одного компасу, мобільного телефону (деякі з них до 50см!), гострих предметів (голка, ніж, ножиці - залежно від маси -  до 10-30см). Перебування поблизу залізниці (часом навіть колишньої), біля тріангуляційної вежі, в районі залягання залізної руди - так само впливають на покази компасу.

3-er. За північний край стрілки приймають південний (ймовірність цієї помилки зростає в сутінках, темряві, в стресових ситуаціях).

Виправлення помилки:  Твердо запам‘ятайте, який саме кінець стрілки вказує на магнітну північ; здебільшого - це червоний або фосфорний, або одне й друге одночасно. Але трапляються випадки, коли північний кінець стрілки пофарбований на білий, а південний - на червоний колір  (автор особисто тримав в руках подібні компаси навіть від поважних фірм і в поважних магазинах). В будь-якому випадку, перед використанням компасу на незнайомій місцевості вартує перевірити щойно придбаний компас стосовно того, яка сторона стрілки є північною, а яка південною, у ситуації, де ми твердо переконані в напрямках на сторони горизонту. Не буде зайвим зробити на компасі, чи іншому надійному місці, пам‘ятний напис з цього приводу.

Вправа II. Визначення потрібного азимуту з карти за допомогою компасу.

Вправа виконується за 3-6 секунд.

Для чого це потрібно в поході?

- Використовується в комбінації з вправою III.

В даному випадку компас служить нам як транспортир з деякими, правда, відмінностями.

Загальні зауваження.

1. Відхилення напрямку на магнітну північ (у північній півкулі) від напрямку на істинну (географічну) північ - магнітне схилення - суттєво відрізняється від географічного положення району подорожі.

2. Магнітне схилення для певної місцевості не є постійною величиною і змінюється в часі. В районі Українських Карпат воно змінюється зі швидкістю приблизно 2.5 кутові хвилини в рік в східному напрямку. Це означає, що в даний час напрямок на магнітну північ буде майже на 2.5 градуси східніше від того, що позначений на генштабівській топокарті 1947 року.

3. Перед виконанням вправи  (також і  у випадку реального походу) бажано нанести на карту лінії магнітного меридіану.

4. Можна ігнорувати магнітне відхилення, якщо воно менше точності приладу (компасу) - це  здебільшого 1 град. (не плутайте точність компасу з ціною поділки шкали колби).

5. Лінії магнітного меридіану бажано нанести з інтервалом не менше 3см, щоб в просвіті дна колби можна було побачити мінімум одну лінію.

Примітка:  Теоретично лінії магнітного меридіану можна й не наносити на карту, а просто запам‘ятати магнітне схилення. Тоді величину східного магнітного схилення в деяких випадках (вправа ІІІ) треба буде віднімати від отриманих результатів, а в деяких  (вправа IV) - додавати. Ситуація із західним схиленням - протилежна. Надійно пам‘ятати про це в похідних умовах і стресових ситуаціях - надзвичайно складно. Тому на практиці  ненанесення на карту ліній магнітного меридіану з великою ймовірністю приводить до помилок.

6. Азимутом з точки А на точку B (мал. 2) називається кут між напрямком на магнітну північ і напрямком з точки А на точку B. Зафіксувати цей кут можна двояко:

а) записавши числове значення цього кута;

b) зберігши  положення частин компасу одне відносно  одного, яке отримали в результаті вимірювань. Назвем це "геометричним" азимутом. Даний термін придуманий мною для цієї замітки; при бажанні можемо його назвати як-небудь інакше, наприклад, аналоговим азимутом.

Виконання вправи:   

1. Краєм плати з‘єднуємо точку звідки йдемо (А) з точкою куди йдемо (В), причому туди обов‘язково напрямляємо її довгу сторону.

2. Колбу прокручуємо таким чином, щоб лінії колби стали паралельно до ліній магнітного меридіану, нанесених перед цим на карту.

3. Переконуємось, що "північний" край ліній колби співпадає з напрямком на північ на карті.

Якщо надалі колбу чи плату компасу не крутити, то даний поворот колби відносно плати і буде "геометричним" азимутом  (див. мал. 2).

Примітка:  Якщо в поході користуватись тільки "геометричним" азимутом, наявність шкали колби (див. мал. 1) - не обов‘язкова. Тоді не страшно, якщо числа на шкалі зітруться, або коли, наприклад, на новому компасі  їх не було взагалі.

4. Якщо нам потрібне числове значення азимуту, відповідне число зчитуємо з того місця шкали колби, куди вкаже серединна лінія плати (див. мал. 2).

Примітка:  Запам‘ятати чи записати числове значення азимуту часом вартує навіть у випадках, коли ви збираєтесь користуватись тільки  "геометричним" азимутом, оскільки під час руху по азимуту колбу можна випадково прокрутити відносно плати, особливо, якщо колба не надто щільно  до неї прилягає. Знаючи це число, можна в будь-який момент руху по азимуту, не виймаючи повторно карти, проконтролювати чи виставлений в даний момент на компасі азимут, є тим самим, що й в момент "зняття" його з карти.

Мал 2.

Можливі помилки:

1-er. До точки А приклали довгу сторону плати, а до точки В направили коротку. В результаті азимут буде на 180 град. відмінний від правильного.

2-er. Колбу компасу прокрутили так, що її північна сторона "дивиться" на південь карти.  В результаті, так само, азимут буде на 180 град. відмінний від правильного.

3-er. Внаслідок різних обставин (нерівності поверхні карти, стресової ситуації, поганої освітленості і т.п.) точка А з‘єднується не зовсім точно з точкою В, у результаті і знятий азимут буде в тій самій мірі неточним.

Примітка:  Якщо помилки 1 і 2 зробити одночасно, азимут виявиться правильним. Якщо це трапилося несвідомо - то просто повезло (шанси 50 на 50). Якщо це робилось свідомо - щоб швидше "зняти" азимут, бо ліньки було, наприклад, прокрутити колбу на 180 град. - все ж бажано цього не робити, оскільки подібні наміри зберігаються в "оперативній" (короткочасній) пам‘яті людини, і якщо азимут знімався з тим, щоб по ньому реально йти, то за час руху людина може елементарно про це забути і при повторному використанні того ж азимуту (див. вправу III-4) помандрувати в протилежному напрямку.

Вправа III. Визначення напрямку руху на місцевості за допомогою азимуту, "знятого" з карти, або числового значення азимуту.

Вправа виконується за 3-6 секунд.

Для чого це потрібно в поході?

В комбінації з вправою II:

 - для руху на місцевості без лінійного орієнтира (стежки, дороги, просіки, струмка і т.п.);

 - для визначення (вибору) потрібного лінійного орієнтира з декількох, реально наявних на місцевості;

 - для контролю руху по слабовиражених лінійних орієнтирах;

 - для контролю руху лінійними орієнтирами в умовах обмеженої видимості (в лісі, в тумані, в темряві);

- для ідентифікації віддалених об‘єктів місцевості (вершин, перевалів, населених пунктів і т.п.) з об‘єктами, що позначені на карті.

Виконання вправи:

1а.Знімаємо "геометричний" азимут з карти, як вказано у вправі II-3;

1b.  або виставляємо на колбі числове значення азимуту, відоме з вимірювання, проведеного у вправі II-4, опису походу, чи з інших джерел. Для цього прокручуємо колбу так, щоб напроти серединної лінії компасу стало відповідне потрібному азимуту число.

2. Тримаючи плату горизонтально, чекаємо поки заспокоїться стрілка і повертаємо весь компас (не зрушивши колбу) таким чином, щоб лінії колби стали паралельно стрілці компасу, причому північна сторона ліній колби була зі сторони північного краю стрілки (див. мал. 3-1).

Наскільки точно поставимо лінії колби паралельно стрілці компасу, настільки точно буде визначений напрямок руху на місцевості.

Мал 3-1.

3a. Не повертаючи компас, проводимо поглядом (олівцем, ручкою без залізних деталей і т.п.) по лінії "середина магнітної  стрілки-серединна лінія компасу" і "засікаємо" який-небудь, якмога віддаленіший і якмога виразніший, об‘єкт на місцевості  (С)  в напрямку, який отримали, проводячи поглядом.

3b.  Багато хто цю процедеру проводить так: проводить поглядом вздовж однієї з бокових сторін плати (бокового ребра) і "засікає" об‘єкт на місцевості (C') - див. мал. 3-2 (відстань між точкою С та С' дорівнює половині ширини плати, тому в дальнішому різниці між ними робити не будемо).

Попри простоту цей спосіб має один суттєвий недолік:  коли людина дивиться вздовж довгої сторони плати, вона не може оцінити чи дійсно в цей момент магнітна стрілка паралельна до ліній колби, оскільки буде дивитися на стрілку дещо збоку.

Примітка:  "Засікати" об‘єкт С треба обов‘язково. Якщо цього не зробити, то правильно виставивши азимут і навіть дивлячись у правильному напрямку, людина дуже часто йде не цілком туди. Так само "засічка" об‘єкту  С є корисним у випадку, коли під час руху по азимуту приходиться обходити непрохідні або тяжкопрохідні ділянки місцевості.

Мал 3-2.

4. В умовах обмеженої видимості, дійшовши до точки С, проводимо процедуру п.п. II-3 повторно.

Можливі помилки:

1-er. Не стараймось "загнати" стрілку компасу в потрібне - паралельно до ліній колби - місце. "Заганяння" досягається новачками досить часто не поворотом компасу в горизонтальній площині, а його нахилом відносно цієї площини - тоді стрілку компаса клинить - і вона починає показувати практично туди, куди того забажав турист. Психологічною причиною цієї помилки є те, що деяким новачкам буває складно усвідомити, що відносно великий компас треба повертати довкола маленької стрілки, залишаючи останню в стані "показу на північ", і аж ніяк не навпаки.

Виправлення помилки:  Отже, не стрілку треба "заганяти", а компасом повертати.

2-er.  Досить часто, особливо в стресових ситуаціях, північну сторону ліній колби можуть направити на південь.

Виправлення помилки: Переконаймось, що північна сторона ліній колби знаходиться з північної сторони стрілки.

3-er. Правильно "взявиши" азимут з карти, турист неправильно "засікає" об‘єкт (С) через те, що  дивився на компас дещо збоку, а отже, і починає рухатися в неправильному напрямку.

Виправлення  помилки:  Перед виконанням п. III-3 треба повернутись всім тілом (а не тільки головою!) в сторону, куди вказує серединна лінія компасу (коротка сторона плати, як завжди, має бути повернута до вас). Інколи туристу просто буває ліньки це зробити, і, правильно тримаючи компас, він може рухатись навіть і під кутом 30 град. від потрібного.

4-er. Правильно почавши рухатись, турист, врешті, збивається з потрібного напрямку. 

Виправлення помилки:  В даному випадку людина або забула "засікти" об‘єкт (С), або втратила його поглядом, або перейшла за сам об‘єкт "засічки" (С) і не "засікла" наступний. У будь-якому випадку, треба зупинитись і провести процедуру пп. III.2-3 повторно.

5-er. Неправильно виставлений числовий азимут.

Виправлення помилки:  Вивчити ціну поділки шкали колби перед початком вправи (в більшості випадків - це 2 град). Не забуваймо: літера N - буде означати 0 або 360 град., літера  E - 90 град., S - 180, а W - 270.

Вправа IV. Визначення азимуту на об‘єкт місцевості.

Вправа виконується за 5-10 секунд.

Для чого це потрібно в поході?

- Для ідентифікації віддаленого об‘єкту місцевості (гора, село, долина річки, хребет і т.п.) з відповідним об‘єктом, позначеним на карті.

- Для визначення напрямку на об‘єкти, що не позначені на карті.

- Для визначення свого місцезнаходження на карті:

- зворотніми азимутами з щонайменше двох об‘єктів, відомомих як на карті, так і на місцевості;

- одним зворотнім азимутом з відомого точкового об‘єкту на відомий лінійний об‘єкт;

- методом знаходження на карті лінійного об‘єкту, який за напрямком співпадає з тим лінійним орієнтиром, який вимірюємо. Цей метод дуже ефективний в умовах обмеженої видимості (туман, ніч, густий ліс).

- Для  зйомки ходу.

- Для  технічного опису нитки маршруту.

Виконання вправи:

1a. Тримаючи компас таким чином, щоб довга сторона плати була від нас, повертаємо плату так, щоб лінія "центр стрілки-серединна лінія компасу" вказувала на об‘єкт, на який бажаємо визначити азимут (D).

Точніше напрямимо плату компасу на об‘єкт - точніше буде визначений  азимут.

1b. При бажанні "напрямити" компас на потрібний об‘єкт можемо і дивлячись вздовж однієї з бокових сторін плати (бокового ребра), причому її довга сторона має бути від нас. На думку автора, недолік цього способу той самий, що й описаний у п.III-3b.

2. Тримаючи плату горизонтально, чекаємо поки заспокоїться магнітна стрілка і прокручуємо колбу так, щоб її лінії  стали паралельно стрілці компасу, причому північна сторона ліній колби має стати зі сторони північного краю стрілки компасу.

Від точності виставлення ліній колби паралельно стрілці компасу у великій мірі буде залежати точність визначення азимуту на об‘єкт.

Дане положення колби-плати буде "геометричним" азимутом на об‘єкт D.

Мал 4.

3. Числове значення азимуту буде дорівнювати тому числу, на яке вкаже на шкалі колби серединна лінія плати  (див. мал. 4).

Примітка:  Для якмога точнішого визначення азимуту найбільше підходять компаси з дзеркалами (мал. B-2).

Досить точні результати дає зйомка азимуту вдвох: пункт IV-1a (або IV-1b) виконує одна людина, а пункт IV-2 в той самий час - інша.

Вправа V. Нанесення на карту азимуту, "знятого" на об‘єкт місцевості.

Вправа виконується за 4-8 секунд.

Для чого це потрібно в поході?

- Використовується в комбінації з вправою IV.

Виконання вправи:

1. Знаходимо на карті точку (F), звідки "брався" азимут на об‘єкт (D).

2. Маючи на компасі щойно знятий "геометричний"  азимут, повертаємо весь компас (не зрушивши при цьому колбу з положення отриманого у вправі 4) так, щоб лінії колби стали паралельно до ліній магнітного меридіану, нанесених на карту у вправі II-3. Північна сторона ліній колби має бути повернена до півночі на карті.

Примітка:   Якщо маємо в розпорядженні тільки числове значення азимуту, перед початком виконання п.V-2, прокручуємо колбу так, щоб серединна лінія плати вказала на шкалі колби на відповідне число.

3. Підсуваємо одну з довгих країв плати до точки F на карті і проводимо олівцем лінію через точку F в напрямку довгої сторони плати.

Дана лінія, накреслена  на карту (правильніше - кут між магнітною північчю і цією лінією) і буде азимутом на об‘єкт D з точки F (мал. 5).

Мал 5.

Можливі помилки:

1-er. На карті неправильно визначили точку F.

2-er. Північну сторону ліній колби повернули на південь карти.

3-er. Лінії колби виставили паралельно до ліній північ-південь координатної сітки карти, а не до ліній магнітного меридіану.

4-er. Лінії колби виставили паралельно до ліній "схід-захід" координатної сітки карти (і таке нерідко трапляється).

Примітка: Не забуваймо, що переважна більшість написів на топокарті повернуті до її північної сторони! (за винятком назв річок, хребтів, долин і т.п., які орієнтуються вздовж ліній об‘єкту).

5-er. Лінію азимуту накреслили дещо в стороні від точки F. Помилки подібного типу досить часто залежать від манери людини креслити лінії, і хоч одне таке зміщення великої ролі не грає, але у випадку креслення на карті ходу, "систематична похибка" може акумулюватись, приводячи до суттєвих відхилень, навіть при бездоганно "знятому" азимуті на об‘єкт.

6-er. Лінію азимуту від точки F накреслили не в напрямку довгої сторони плати, а в напрямку короткої.

Примітка:  Якщо помилку 2 і 6 зробити одночасно, азимут виявиться накресленим правильно. Дальніші міркування з приводу даної ситуації аналогічні до приведених у примітці до п.II-3-er.

Вправа VI. Приблизне визначення крутизни схилу.

Вправа виконується за 5-10 секунд.

Для чого це потрібно в поході?

- Для визначення висоти чи довжини схилу (в комбінації з іншими вимірами, які тут не описуються) .

- Просто цікаво знати.

Виконання вправи:

1. Стаємо безпосередньо на схил, крутизну якого визначаємо, або якмога ближче до нього.

2. Повертаємо компас ребром. Дивимося вздовж верхньої бокової сторони плати (бокового ребра), причому, якщо вимірюємо крутизну схилу знизу вверх, то зверху ставимо праву бокову сторону плати, а якщо вимірюємо схил зверху вниз, то зверху має бути ліва бокова сторона плати.

3. Якщо висота схилу, крутизну якого вимірюємо, значно більша за наш зріст (вище 100 метрів по вертикалі), то:

a)  якщо вимірюємо крутизну схилу знизу вверх (див. мал. 6-1), то компас піднімаємо вище рівня очей до такого положення, щоб права бокова сторона плати, яку ми напрямили на найдальшу на даному схилі видиму точку рівно над собою "зійшлася в точку", причому дивимося з короткої сторони плати;

Мал 6-1.

b) якщо вимірюємо крутизну схилу зверху вниз (див. мал. 6-2), то компас опускаємо нижче рівня очей до такого положення, щоб ліва бокова сторона плати, яку ми напрямили на найдальшу видиму точку схилу рівно під собою (Е) (мал. 6-3), "зійшлася в точку".  Дивимося, як завжди, з короткої сторони плати.

Мал 6-2.

4. Якщо висота схилу, крутизну якого вимірюємо, співрозмірна з нашим зростом (по крайній мірі менша від вказаної в п. 3), то вибираємо на схилі який-небудь об‘єкт (Е'), висота якого приблизно така сама, що й наш зріст (мал. 6-3). Якщо ми в лісі, то просто прикидаємо на дереві рівно над або під нами (в залежності від того в якому напрямку вимірюємо схил) точку, висота якої над землею приблизно дорівнює нашому зросту. В ту точку і напрямляємо ліву або праву (в залежності від напрямку вимірювань) бокову сторону плати, а всі інші дії виконуємо як в пп.3a i 3b.

Мал 6-3.

5. Колбу прокручуємо так, щоб її лінії стали строго горизонтально, причому їхня північна сторона має бути напрямлена в сторону зйомки (малюнки 6-1 та 6-2).  Щоб краще оцінити, де ж те "строго горизонтально", можемо, наприклад, дивитись на компас збоку, проводячи поглядом вздовж схилу (по горизонталі), а після цього перевести погляд на колбу; або можемо піднести до колби напівпорожню прозору пляшку з водою (краще з спиртом, бо він має менший коефіціент поверхневого натягу - краї поверхні  "заломлені" значно менше, ніж у води, і бульбашок практично немає), і тоді лінії колби виставляємо паралельно до поверхні рідини.

6. Число, на яке вкаже серединна лінія компасу на шкалі колби, і буде кутом крутизни схилу.

© Степан Слуцький, 2007.

ntrybuna@nyct.net