ПІДЛЮТЕ – одна із сторінок нашої історії.

У своїх мандрівках по Карпатах ми (я і мій надійний „карпатський” колега Василь) завжди намагаємося поєднати приємне (екстремально провести маршрут) з корисним (довідатися щось нове про історію краю). Якщо це вдається, почуваєш себе на всі 100 %.

Якось влітку, після чергового безпрецендентного і вимотуючого всі наявні та ненаявні сили маршруту, ми зупинились переночувати у хатинці, що на сідловині між г. Молодою і г. Яйком Перегинським. Коли з ранку йшли на Осмолодський автобус, зустріли лісника. Виявилося, що хатинка – це не просто хатинка, а мисливський будиночок, побудований ще за часів митрополита А. Шептицького і підтримуваний у належному стані. Вирішили обов’язково, якщо дозволить час, зайти ще й у Підлюте, де була його заміська резиденція. На жаль, ми потрапили в страшенний цейтнот і не встигали на автобус. Можна з упевніністю було поховати ідею пофоткати у Підлютому. І ось, невідомо за що таке щастя, нам попадається „добрий” жигуль і пролітає за 15 хв. відстань, на яку би ми витратили півтори години. Вилазимо з машини просто навпроти Підлютого. Пощастило!

Чим особливе в геологічному плані долина Лімниці, де розташоване Підлюте? Тут існує, завдяки зоні поперечного глибинного розлому, безліч мінеральних джерел, найвідоміші з яких – гідрокарбонатно-хлоридно-натрієві, хлоридно-натрієві, води сильно насичені вуглекислотою (вода в джерелі буквально „вариться”) та сірководнем. Чудова місцина у лікувальному плані. Капіталісти давно би зробили на цьому великі гроші. Добре, що ми ще не настільки капіталісти, інакше Карпати перетворилися би на заміський культурний п’ятизірковий парк відпочинку, а це явно ні до чого.

Отож Підлюте.
Воно було первісно ніким не заселеною смугою на березі Лімниці під горою Лютою. Тому і названо Підлютим. Належало до громади Перегинського, яке було останньою політичною громадою при Угорському (з 1919 р. Чехословацькому) кордоні у Долинському повіті. Після розвалу Австро-Угорщини у 1918 році Галичину захопила Польща. Подивимося на стару польську мапу Горган 1935 року (Польській Військовий Інститут Географічний у 1996 р. ностальгічно почав видавати старі карти колишніх своїх Карпатських володінь). На цій карті величезна територія Горган, що по ліву сторону від Лімниці – залишалась приватною власністю нашої церкви (LASY DOBRA METROPOLJI GRECO–KATOLICKIEJ), яка за будь якої влади завжди залишалась осередком українства і української духовності. З історією греко-католицької митрополії тісно пов’язаний розвиток Підлютого. Воно стало відоме ще за митрополита Ангеловича, який у 1809 році тікав зі Львова від наполеонівських військ у свої Карпатські добра до теперішнього Ангеліва (кілька кілометрів перед Підлютим) і мав намір через гори перебратися на Угорщину. Від тих часів з Перегинська почали заїзджати хворі до Підлютого, щоби купатися у „цілющій” воді. Його слава починається у 40-их роках XIX століття, коли наслідник Ангеловича митрополит кардинал М.Левицький поїхав лікуватися у власні землі і позбавився у Підлютому від ревматизму. Цікаво, що в ті часи від Перегинська до Підлютого не було ніякої дороги, лише гірські стежки, тому перегинські бойки несли кардинала на плечах на спеціально збудованих ношах. Левицький наказав поставити тут для себе дім, який носив ім’я „кардинальська палата”. До розвитку цієї місцини пізніше долучалися митрополити Г. Яхимович, Й. Сембратович, С. Сембратович, А. Шептицький. Були побудовані великий помешкальний дім, нова палата з кедрового дерева, зроблені прогулянкові стежки у лісі – на г. Люту, до Осмолоди, яка розташована за кілька кілометрів далі, де були митрополичі тартаки.

У радянські часи Підлюте – дача першого секретаря ЦК КП України Підгорного та його наступників.

Видатний український лікар Є. Озаркевич у 1913 році писав „... хто хоче використати добродійства в Підлютім, мусять пам’ятати, що це не публічний заклад, а виключна власність митрополита і що лиш тоді можна туди добратися, якщо є митрополичий дозвіл”. Зараз Підлюте у приватній власності Івано-Франківської єпархії, однак часи змінилися і не тільки добратися туди можна без дозволів, а навіть пофотографувати що завгодно (якщо чемно попросити)... див. фотографії.

	Мисливський будиночок між г. Молодою і г. Яйком Перегинським.
	Один з „десантувальників” із „доброго” жигуля – Василь на мосту, який веде до приватної власності.
	Будинок у Підлютому, що на місці митрополичих палат.
	Прогулянкова стежка від будинку на гору Люта.
	Альтанка на подвір’ї садиби дорадянської побудови.

Підготував Толік Галамай

Використані джерела

1. Озаркевич Є. Праці / Упоряд. Я.Ганіткевич, П.Пундій. – Львів: Каменяр, 1999 – 303 с.
2. Минеральные и термальные воды Карпат / А.Е.Бабинец, В.И.Марус, И.М.Койнов. – Киев: Наук. думка, 1978. – 160 с.

 Матеріал підготував (написав): Толік Галамай