Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин - старе повідомлення.
[ Довбушанка-Явірник: пройдено! (епізод 1) ] повідовив(-ла) Текст повідомлення: 1. 22-25.04.2004 р.Б. зведений підрозділ “Равликів” пройшов маршрутом Черник-Ведмежик-Довбушанка-дол ина Зубровки-Явірник-Яремче.
2. Почалося з ізмєни – у Чернику місцеві лякали нас лавинами, які “на 5 км загладжують ліс”. І карта у нас фуйова, і то, і се. Як завжди. Вони не знали, що карту ми ледве встигли купити у Франєку, бо свою забули разом із коньяком у Києві. Пройшли долиною Зелениці, повернули на її притоку Сітний і заночували на полонинці перед підйомом на північно-східний відрог Ведмежика. Там була класна колисанка – на двох смереках на чотирьох скобах на металевому тросі дошка – амплітуда розкачування близько 10 метрів.
3. На вершині перед Ведмежиком (щось близько 1300 м) є суперова колибка – законопачена мохом, з буржуйкою і ліжником. Дуже душевно. А ще через 10 хвилин підйому нам відкрилася панорама Довбушанки з околицями. Стало ще душевніше. Сніг по коліно не сильно лякав – там жерепу чимало, а от цикотова сипучка при підйомі на саму вершину змусила нас перестати матюкатись. : ) Сніг є на північних і східних схилах – від 0,3 до 1,3 м. Приблизно. Все спілкування на дану тему
2. Почалося з ізмєни – у Чернику місцеві лякали нас лавинами, які “на 5 км загладжують ліс”. І карта у нас фуйова, і то, і се. Як завжди. Вони не знали, що карту ми ледве встигли купити у Франєку, бо свою забули разом із коньяком у Києві. Пройшли долиною Зелениці, повернули на її притоку Сітний і заночували на полонинці перед підйомом на північно-східний відрог Ведмежика. Там була класна колисанка – на двох смереках на чотирьох скобах на металевому тросі дошка – амплітуда розкачування близько 10 метрів.
3. На вершині перед Ведмежиком (щось близько 1300 м) є суперова колибка – законопачена мохом, з буржуйкою і ліжником. Дуже душевно. А ще через 10 хвилин підйому нам відкрилася панорама Довбушанки з околицями. Стало ще душевніше. Сніг по коліно не сильно лякав – там жерепу чимало, а от цикотова сипучка при підйомі на саму вершину змусила нас перестати матюкатись. : ) Сніг є на північних і східних схилах – від 0,3 до 1,3 м. Приблизно.
відповів(-ла)19:47:43 26/04/2004 4. Надвечір спустилися – спершу на південний захід на 1520 м (є щось подібне на мічену стежку), а потім навпростець у долину Зубровки. Ночували теж біля потоку. Порадував напис, що в заповіднику Горгани не можна літати голікоптером і проводити морські стрільби. Зранку пройшли до злиття Зубровки й Зелениці (стовпи електропередач, сліди вирубки і взагалі забагато цивілізації), звідки й піднялися лісом на північний відріг Явірника (1223 м).
5. Як і кожен похід, цей похід став незвичним. І річ навіть не в тому, що відомий багатьом Андрій Н. виливав у казан для чаю пляшку горілки, думаючи що це вода, чи солив чай, думаючи, що це суп. : ) Це якраз нормально. Вразив Явірник, ці всі переходи від карликових корчів до цикотів (там є деякі витвори з них, які хіба що Довбуш міг скласти : ) і їхня кількість. Цікавим і повчальним виявилося й падіння з вершини на полонину Явір засніженим лісом, з ковзаннями, провалами та іншими кульбітонами.
6. От. І в ніч на неділю стали ми в лісі, трохи нижче колибки на Яворі. І нам віддячило за всі напряги. Не було шумних потоків, як у попередні ночі, ми лежали біля вогнища і слухали весняний ліс – довкола тріщало, гуло, бігало, шурхотіли шуршалки, білки, якісь миші, всячєскі барсуки, сичі літали і угукали, щось форкало і рохкало... : )
7. Закінчилося ізмєною – ми спустилися через базу відпочинку “Карпати” на водоспад Пробій у той момент, коли там починалися пошуки утопленика, який кілька днів перед тим хотів перейти Прут трохи вище водоспаду.
8. Потім нас відмовився брати бус “Мукачево-Франківськ”, у якому їхали Весло зі Змєєм. Їх ми зустріли вже в поїзді, на сусідніх місцях... ну а решту ви знаєте.
9. Погода була супер всі чотири дні, хіба що в неділю похолоднішало й почало затягати хмарами. Мотузку й решта всьо джалізо вкотре тягали даремно. : ) Ну і всьо, до побачення, гори, ми лишаємо цей кордон, щоби знову і знов цілували підбори старий австрійський перон.
10. Ми – равлики, а не слимаки! : )
відповів(-ла)19:49:42 26/04/2004 P.S.: А стільки гір довкола, як із Довбушанки, я, певно, ще й не бачив - від Грегота до Попаді.
відповів(-ла)23:38:44 28/04/2004 але ж і відважний ви підрозділ, "Равлики"!!!
забута карта, то - фігня, а от як ломанулись на маршрут без коньяку?)))))
я не іронізую)))
відповів(-ла)13:21:20 29/04/2004 В нас горілки літр був, доки ми її помилково в чай не вилили, і поки схаменулися - вже кипіло. :) То ми той чай по флягам розлили і почувалися впевнено.
Зате який кайф повертатися, а вдома - коньяк.
відповів(-ла)17:50:10 29/04/2004 Для вузького кола (пошепки): т о с п и р т я к б у в. А горєчий спиртяк - то це діло :) А як ще запалити аби синім в роті горіло?
- свіжіші за дві доби; 
- одну добу; 
- 6 годин
- старе повідомлення.