Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин - старе повідомлення.
[ Лазєщина-Шешори. Епізод 1 ] повідовив(-ла) Текст повідомлення: Жив-був чоловік на ймення Андрій, на прізвисько Той, Хто Не Зміг Піти В Гори.
Так от, з 4.07 до 9.07 загін “Равликів” здійснив похода, що мав би стати останньою вилазкою в Карпати нашого товариша Андрія Н. перед довгою перервою, але став такою собі прогулянкою з дівчатами. :) Ну й нормально.
І сіли вони у переповнений вагон “червоної рути”, і через чотири години в’їхали в тунель в Закарпаття вже у порожньому. Коли тіки раз –
дивляться у вікно з правого борту – так і перетак! – Свидовець у снігу! Дивляться ліворуч – туди й розтуди! – Петрос в снігу! А потім Говерла тоже опа! – страшна така і стрьомна. «Манав я там ходити», - подумали учасники ригати. Но відона нє показалі.
Це вперше ми йшли дорогою на Козьмєщик. Нічо так. Ночували за колибами під Петросом, майже на самій перемичці. Пізно увечері повз у напрямку Говерли повільно проїхали три джипа з норвезькими прапорами на дверцятах, які рано-вранці так само обережно повернулися донизу.
Під Говерлою лісники будують якусь хатку, валяються такі відчужені від навколишнього пейзажу красиві білі двері з ручкою :), колоди тягають на плечах з допомогою топорища. Перевірили пропуск, сказали, що хатка буде притулком для туристонів. Стоять такі ж таблички, про які казав Юрко - «висота над рівнем моря – 1600, 1700, 1800 м».
Цього разу хрест на Брескулі нам не явився. :(
На Несамовитому був чималенький вітер, “черепашку” валило на землю, доки ми не розтягнули дві сторони (за клапани для вентиляції) з навітряного боку. На самому хребті людей небагато, над озером – і на схилі Туркула, і з боку Шпиць – великі сніжники. Все спілкування на дану тему
додав(-ла)21:14:13 19/07/2004 Жив-був чоловік на ймення Андрій, на прізвисько Той, Хто Не Зміг Піти В Гори.
Так от, з 4.07 до 9.07 загін “Равликів” здійснив похода, що мав би стати останньою вилазкою в Карпати нашого товариша Андрія Н. перед довгою перервою, але став такою собі прогулянкою з дівчатами. :) Ну й нормально.
І сіли вони у переповнений вагон “червоної рути”, і через чотири години в’їхали в тунель в Закарпаття вже у порожньому. Коли тіки раз –
дивляться у вікно з правого борту – так і перетак! – Свидовець у снігу! Дивляться ліворуч – туди й розтуди! – Петрос в снігу! А потім Говерла тоже опа! – страшна така і стрьомна. «Манав я там ходити», - подумали учасники ригати. Но відона нє показалі.
Це вперше ми йшли дорогою на Козьмєщик. Нічо так. Ночували за колибами під Петросом, майже на самій перемичці. Пізно увечері повз у напрямку Говерли повільно проїхали три джипа з норвезькими прапорами на дверцятах, які рано-вранці так само обережно повернулися донизу.
Під Говерлою лісники будують якусь хатку, валяються такі відчужені від навколишнього пейзажу красиві білі двері з ручкою :), колоди тягають на плечах з допомогою топорища. Перевірили пропуск, сказали, що хатка буде притулком для туристонів. Стоять такі ж таблички, про які казав Юрко - «висота над рівнем моря – 1600, 1700, 1800 м».
Цього разу хрест на Брескулі нам не явився. :(
На Несамовитому був чималенький вітер, “черепашку” валило на землю, доки ми не розтягнули дві сторони (за клапани для вентиляції) з навітряного боку. На самому хребті людей небагато, над озером – і на схилі Туркула, і з боку Шпиць – великі сніжники.
відповів(-ла)21:17:13 19/07/2004 Спустилися до Заросляка стежкою повз біостаціонар, якою раніше теж принципово не ходили, типу попса, матраци тощо :). Класна стежка, красива.
Гори все ж таки симпатизували нам – перший дощ почався тільки тоді, коли ми кинули рюкзаки на бетон мосту через Прут біля бази. І тут приїздить бобик, який висаджує якогось сивобородого професора ботаніки з “Єрмаком”. Він тулить на стаціонар, а ми напихаємося в бобик і за 20 гривень зі швидкістю 60-80 км/ч їдемо до траси Ворохта-Верховина, де нас з полудня чекає шостий равлик. Хоч і не Андрій, Який Не Зміг Піти У Гори.
Перечекали дощ, пройшли пару каме в сторону Ворохти, повернули праворуч, перетнули лісовозним мостом Прут і стали на прибережній галявинці. Там була тонна суниць – єдині ягоди, які ми бачили за той час. :(
Цілу ніч ішов дощ, але зранку була ідеальна для походу погода – хмари й подекуди сонечко. Ми пролізли крізь 5 км селю лізовозної дороги і знайшли-таки початок старого шляху з Ворохти в Космач – лісом, вимощений камінням і цеглою, навіть з водовідводами. І так не поспішаючи, ми йшли грибними місцями, повз капличку з Божим Оком на полонині біля Хорде Доброкиївської, біля якої ми були у 2001-ому. З того часу дорогу, до речі, позначили синім маркером.
Наступного дня злізли повз Лисину до Космача, викупалися в Пістинці, сфоткалися біля каменя на місці, де “трагічно загинув ватажок народних месників”, випили пива, з’їли морозива і о шостій вечора повз Прокураву (як я хотів вийти, і як я боявся це зробити, бо зустрів би знайомих і прощавай кілька днів! :)) ) поїхали на Шешори.
відповів(-ла)21:19:42 19/07/2004 Коли водій висадив нас, я висадився – з дороги весь цей стадіон унизу, сцена з колод, як на весіллі, музичка “Очеретяного Кота” нагадувало Вудсток. Якісь нєфєри яскраві, растамани, місцеві пацани на моциках, мужики з роверами, бабульки святково вбрані з онуками, мєнти пузаті в синіх сорочках, пиво, план... Потім я зустрів Назара і більш-менш оговтався. :)
Далі все пішло по звичайній програмі. Вкотре сподобалася “Перкалаба”.
Вопщєм, після цього свята грибів і форелі ми впхалися в ЛАЗ, дісталися Коломиї, я в кафе забув свою улюблену кепочку, квитків нікуди не було, довелося їхати до Франєка, там я узєв спальний вагон до Києва, бо вранці в суботу мав стати хрещеним батьком – і став! – дехто поїхав автобусом, а дехто вписався і ще день висів у Франківську, але зрештою всі дісталися столиці і вчора вилізли з вином на Лису гору, дивилися фотки і хвалилися, шо ми – равлики, а не слимаки, і я згадав, що треба б якийсь звіт про виконану працю й відпочинок написати.
На цьому закінчується сага про Андрія, Який Не Зміг Піти В Гори.
- свіжіші за дві доби; 
- одну добу; 
- 6 годин
- старе повідомлення.