Бурий ведмідь

Бурий ведмідь – найбільший з наших наземних хижаків. Маса окремих тварин сягає 450 кг (маса найбільших камчатських ведмедів сягає 600 кг, довжина тіла 2,55 м, висота 1,35м). Завичайно зустрічаються дорослі тварини масою 100-200 кг.

Колір шерсті ведмедя сильно залежить від індивідуальної мінливості і буває від темно-бурого, майже чорного, до світло-сірого і соломяно-жовтого. В ведмежат на шиї та грудях бувають світлі плями, які часто утворюють своєрідний нашийник, котрий з віком пропадає, але і в дорослих ведмедів інколи буває помітна нечітка світла пляма на грудях

Поширений ведмідь по всій лісовій зоні. Він надає перевагу старим мішаним лісам, з буреломами, болотами, річковими долинами. Тільки в горах ведмідь може оселятися в слабозарослих місцях, і часом зустрічається на альпійських луках. В Карпатах ведмедя найчастіше можна зустріти в Ґорґанах.

Склад їжі ведмедя залежить від сезону і урожаю тих чи інших кормів. Зразу після сплячки тварини харчуються мурахами, пагонами осики, бігають за лосями, але в основному живуть за рахунок жиру, який залишився після зимової сплячки. Коли сходить сніг, ведмеді їдять ягоди, які перезимували, молоду траву, трохи пізніше – молоді листя осики, різні трави, а також дрібних тварин і пташині яйця. В середині літа харчуються різноманітними ягодами в міру їх дозрівання. Суттєвим кормам служать ліщина, жолуді, каштани, плоди диких фруктових дерев (на Камчатці ведмеді ідять лососьову рибу, яка йде на нерест, в тайзі полюбляють кедрові горіхи).

Ведмідь їсть все, але потребує багато їжі. Для того, щоб назбирати необхідну кількість жиру на зиму (приблизно 50 кг), він з’їдає до 700 кг ягід або близько 500 кг кедрових горіхів, не рахуючи інших кормів. В неурожайні роки ведмеді можуть навідуватись на посіви вівса та кукурудзи, а деякі навіть нападають на домашню худобу та пасіки. В Карпатах полюбляють полювати на овець на полонинах.

Зиму – найбільш голодний і суворий період – ведмеді проводять в барлозі. Слід зауважити, що вони не впадають в анабіоз – в них досить чутливий, тривожний сон. Коли ведмідь лежить в берлозі без рухів, його серцево-легенева діяльність зменшується: температура тіла коливається між 29-34⁰С, після 5-10 вдихів наступає пауза, яка інколи триває до 4 хвилин. В такому стані організм тварини дуже економно витрачає запас жиру. Якщо ведмідь, кимось потурбований, вилазить з барлогу, всі його органи починають активно працювати, він швидко худне, і йому необхідна їжа. Він починає бродити в пошуках їжі, в народі такого ведмедя називають шатуном. Шатун – небезпечний звір. Він голодний і нервовий. В пошуках їжі, зваблений запахом їжї, він часто заходить на станції лісорубів, інколи робить спроби вполювати лося, оленя чи іншу тварину

Прийнято вважати, що для зимового сну ведмідь вибирає місце найбільш глухе, віддалене від людей. Це не завжди так. Ведмеді часто влаштовують барліг поблизу доріг, на вирубках, в інших місцях, які часто відвідуються людиною.

Перед заляганням в барліг, ведмідь збирає для підстилки мох, траву, скручує це все, а потім, задкуючи, затягує в барліг. Місця, де був видертий мох, добре виділяються на грунті, і викривають тим самим місцезнаходження берлоги. Частіше за все ведмідь лягяє під стовбуром поваленого дерева, біля кореня, інколи викопує земляну берлогу, а в гірській місцевості використовує печери та нагромадження каміння.

Протяжність сну в ведмедів залежить від географічного положення місцевості: на півночі вони лягяють в середині жовтня, а встають в другій половині квітня, а на Кавказі можуть взагалі не лягяти.

Період кохання у ведмедів настає буває в середині літа. Після семи місяців вагітності самка в барлозі народжує від одного до чотирьох (найчастіше двох) сліпих ведмежат, вкритих рідкою шерстю, масою близько 500 г. Через місяць вони прозрівають, але харчуються материнським молоком ще впродовж 4 місяців, і до двох років не покидають матір. Лише на четвертий рік вони стають статево зрілими. Живуть ведмеді 30-35 років.

Ведмідь - тварина обережна. Він веде дуже скритний спосіб життя і рідко попадається на очі людині. Найчастіше про присутність медведя говорять його сліди, які він залишає завдяки своїй масі. На м’якому грунті, особливо на лісових дорогах після дощу, на замулених або піщаних берегах водоймищ легко помітити глибокі відбитки його пазурястих лап.

Кігті в ведмедя дуже великі, причому на передніх лапах вони в півтора-два рази довші, ніж на задніх, і сягають 8-10 см. По відбитках передніх лап можна визначити приблизні розміри тварини. Так, в річних ведмежат ширина відбитка 5-7 см, в перезимувалих, півторарічних ведмежат – 8-10 см, в чотирирічної ведмедиці, котра вже може мати ведмежат – 11-12 см. В доросліших тварин ширина відбитка 14-17 см, причому, як правило, в самців лапа більша, ніж в самок. Окремі екземпляри залишають слід шириною 20 см і більший.

При ході носки лап ведмедя повернуті в середину, а п’ятки назовні Якщо тварина йшла повільно, передні і задні відбитки лежать окремо, якщо швидко – задні відбитки перекривають передні.

Дорослі ведмеді ведуть одинокий спосіб життя. Якщо трирічному ведмедю вдається знайти ділянку лісу, не заселену іншим ведмедем, він поселяється там і оберігає її. Така ділянка має свої чітко помічені ведмедем межі, до яких інші ведмеді ставляться з повагою. Позначаючи межі, господар ділянки вибиряє окремі дерева, найчастіше смереки, і наносить на них свій запах – за допомогою сечі, а також треться до дерева животом, спиною, головою (стоячи до дерева спиною на задніх лапах і закинувши голову, обхвопивши в цей момент передніми лапами дерево за своєю головою, де залишаються добре помітні сліди), дряпає кігтями стовбур. Такі “прикордонні стовпи” зустрічаються на лісових стежках, біля доріг. Їх можна визначити по подертій і подряпаній корі, по частинках шерсті. Часом ведмеді ще виривають іклами з стовбура великі скалки з кусками кори. Як правило, такі сліди бувають високо на стовбурі, на висоті, яку дозволяє ріст ведмедя, що стоїть на задніх лапах.

В лісах з добре розвиненим трав’яним покривом можна йти по ведмежому сліду, орієнтуючись по прим’ятій траві. Зранку в середині літа легко можна помітити сліди ведмедя на траві, поки роса ще не зійшла . Особливо багато слідів залишає ведмідь при добуванні їжі: розриті мурашники і гнізда земляних ос, розбита і перевернута колода, зігнуті молоді осики з обкусаними листками, обломані гілки горобини, поламаний малинник, розкопані нори мишей та інших дрібних гризунів. В холодний осінній період сліди ведмедя зустрічаються рідше – він старається лягти спати ще до перших снігів.

Ведмеді добре знають, що залишені ними сліди добре помітні, тому стараються їх всіляко приховати. Наприклад, коли ведмідь зустрічає повалене дерево, він обовязково вилізе на нього, пройде по стовбуру до кінця, а потім зіскочить на землю.

Більш за все ведмідь боїться запаху людини. Інколи він не лякається людини при візуальному контакті, причиною чого може бути слабий зір. Але вартує ведмедю почути запах людини, він, як правило, зразу ж втікає. Буває, що він навіть наближається до людини, при цьому “пишкає” – видає різкий досить голосний шиплячий звук, що типово для потривоженої тварини. Такою поведінкою він, мабуть, старається налякати людину. Але як тільки він почує запах людини, сам втікає в паніці

Ведмідь все ж може бути реально небезпечним для людини, хоча небезпека чутками і мисливськими розповідями сильно перебільшена. Для більшості озброєних людей ведмеді небезпечніші, ніж для неозброєних. Чому? Напад пораненого ведмедя на людину – подія досить рядова, хоча нечаста, непоранений ведмідь нападає вкрай рідко. А звалити ведмедя навіть досвідченому мисливцю не так вже й легко, оскільки ведмідь дуже сильний і живучий.

Отже, якщо ви йдете в гори, не беріть з собою рушниці. Це безпечніше для вас, оскільки дозволяє втриматися від непотрібного (або небезпечного) пострілу і помітно підсилює ваше природне бажання дати ведмедю дорогу.

В яких випадках ведмідь може бути небезпечним при зустрічі?

Найнебезпечніший поранений ведмідь, коли його переслідують по гарячих слідах. Тоді він може затаїтися і зненацька напасти з близької відстані.

Небезпечна ведмедиця, якщо людина ненароком опиниться біля неї і її ведмежат. Але швидше за все, якщо ведмедиця не втече зразу ж, що буває найчастіше, вона буде лише лякати людину, роблячи погрозливі випади і “пишкаючи”. Потрібно відійти в сторону, вона відведе ведмежат і інцидент буде вичерпано. Якщо ведмежат не видно, то вони, швидше за все, повилазили на дерева. Тому відходичи, потрібно мати це на увазі, щоб не піти в їхню сторону.

Ведмідь може бути небезпечним, якщо підійти до нього в час поїдання здобичі, а також при дуже близькій зустрічі – тоді він може вдарити від страху.

Уникнути таких ситуацій неважко. Пересуваючись лісом чи горами там, де є ведмеді, потрібно створювати хоча б якийсь шум – говорити, наспівувити, свистіти, тріщати сучками. При попутному вітрі це не потрібно – ведмідь і так почує людей. Особливо важливо створювати шум при сильному зустрічному вітрі. Цих заходів цілком вистачить щоб тварина здалеку почула людину і завчасно, спокійно і без паніки (що якраз і є небезпечно), пішла геть.

Коли зустріч з ведмедем відбулася, але він не втікає, це означає, що він ще не вирішив, як поступити. Інколи він може зробити 2-3 випади в сторону людини, ставати на диби, ревіти. Така поведінка ведмедя часто розцінюється людьми як атака і провокує їх до активного захисту, якщо є чим. Така оборона може погано закінчитись. Краще спокійно, але досить швидко, відійти в сторону, стараючись при цьому опинитися з навітряної сторони, щоб ведмідь почув запах. Якщо такої можливості нема, потрібно, відходячи, подавати голос – кричати, говорити. Якщо ведмідь знаходиться близько, на відстані 10-15 метрів, не рекомендується дивитися йому в очі, оскільки в хижаків це є сигналом до бійки.

Якщо ведмідь не втікає, а наближається, і при цьому дивиться прямо на людину, не відвертаючи голови, необхідно не соромлячись вибрати велике дерево і, не зволікаючи, залізти якнайвище. Якшо в руках кошик, сумка, рюкзак чи навіть шапка, потрібно кинути цю річ ведмедю - поки він буде задовільняти свою цікавість, ви встигнете вилізти на дерево. Навряд чи він за вами полізе – дорослі ведмеді, як правило, цього не роблять. Малоімовірно, що зустріч з ведмедем може закінчитись лазанням по деревах, але повністю виключати такого варіанту не можна.

Коли ведмідь нападає по-справжньому, то все відбувається дуже швидко. Ще здалеку, помітивши людину, хижак кидається стрибками просто на неї, частіше мовчки, а інколи з риком, збиває з ніг ударом лапи, рве кігтями і кусає зубами. Від такої стрімкої атаки важко відбитися навіть досвідченим мисливцям – може не вистачити часу на підготовку до відпору...

Якщо ж ведмідь при нападі зупиняється, стає на задні лапи, “пишкає”, реве, то це, швидше за все, демонстрація нападу. При неправильній поведінці людини вона може перерости в справжню атаку з небажаними наслідками.

 Матеріал підготував (написав): Тарас Паливода