Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин
- старе повідомлення.
[ Re: Друм написав докладніше ] повідовив(-ла) lysyj Текст повідомлення: Вже бачимо Парашку, хрест на ній і чуємо голоси. Ліворуч, трохи нижче дороги – дерев’яна невеличка халабуда, коло неї рюкзаки, люди. Виявляється наші, кияни, теж на пиво приїхали :) Біля буди видно ноші, такі, як у грабарів і з’являється божевільна думка, що чуваки приволокли цю буду на собі. Але вони розбирають наплічники і рушають за нами. Буда залишається.
Ми відбиваємося від колег на траверзі Параски, пасемо яфени. Потім довго топчемося по полонині, ловимо відгуки голосів. Коли виходимо на місце, всі вже в зборі, галява вкрита наметами-“равликами”, купа народу, розіп’ята на тичках плащ-палатка позначає місце, де в теорії має бути вогонь, а біля нього – гора пивних літрівок, просто абзац. Напинаємо свою армійську двоскатку (це дозволяє нам з аристократичною зверхністю уникнути обговорення різних моделей hanna), вносимо свою суспільно-корисну частку (дровеняки – 4 шт., плюс розпил; коньяк “ЗК” – 2 пл.) і приєднуємося до загального пивохлебтання і задовбування палія (“І це зібралася еліта сайту! Вогонь не можуть розкласти, джедаї...”). Далі якось все понеслося: вогонь розгорівся, пиво полилося, пішли мисливські ковбаски і якісь тости, які ніхто скоро не слухав, потім свіжий кримський травозбір. Хтось закип’ятив води, казан забрали з вогню, вивалили в нього всю що мали гречку (щоб назавтра назад не нести) і щасливо про неї забули. Вона сама там якось дійшла, розбубнявіла і була жорстоко попрана чиєюсь ногою. Всіх це тільки звеселило. Травилися різноманітні байки за гори і за море, дзвонилося ветеранам руху, які застрягли в Сколе, натомість обіцялися принести на ранок кефіру, хтось уперто обстоював нічне сходження на Парашку... Все спілкування на дану тему
<<< до початку теми <<< [ Re: Друм написав докладніше ]додав(-ла)lysyj [guest] 16:14:47 03/08/2004 Вже бачимо Парашку, хрест на ній і чуємо голоси. Ліворуч, трохи нижче дороги – дерев’яна невеличка халабуда, коло неї рюкзаки, люди. Виявляється наші, кияни, теж на пиво приїхали :) Біля буди видно ноші, такі, як у грабарів і з’являється божевільна думка, що чуваки приволокли цю буду на собі. Але вони розбирають наплічники і рушають за нами. Буда залишається.
Ми відбиваємося від колег на траверзі Параски, пасемо яфени. Потім довго топчемося по полонині, ловимо відгуки голосів. Коли виходимо на місце, всі вже в зборі, галява вкрита наметами-“равликами”, купа народу, розіп’ята на тичках плащ-палатка позначає місце, де в теорії має бути вогонь, а біля нього – гора пивних літрівок, просто абзац. Напинаємо свою армійську двоскатку (це дозволяє нам з аристократичною зверхністю уникнути обговорення різних моделей hanna), вносимо свою суспільно-корисну частку (дровеняки – 4 шт., плюс розпил; коньяк “ЗК” – 2 пл.) і приєднуємося до загального пивохлебтання і задовбування палія (“І це зібралася еліта сайту! Вогонь не можуть розкласти, джедаї...”). Далі якось все понеслося: вогонь розгорівся, пиво полилося, пішли мисливські ковбаски і якісь тости, які ніхто скоро не слухав, потім свіжий кримський травозбір. Хтось закип’ятив води, казан забрали з вогню, вивалили в нього всю що мали гречку (щоб назавтра назад не нести) і щасливо про неї забули. Вона сама там якось дійшла, розбубнявіла і була жорстоко попрана чиєюсь ногою. Всіх це тільки звеселило. Травилися різноманітні байки за гори і за море, дзвонилося ветеранам руху, які застрягли в Сколе, натомість обіцялися принести на ранок кефіру, хтось уперто обстоював нічне сходження на Парашку...
[ Re: Друм написав докладніше ]відповів(-ла)lysyj [guest]16:16:09 03/08/2004 За дві хвилини дванадцята. Біля вогню наливають, регіт. Пауль підпалює фаєр. Загальний рев. Ми з Юрком Гудимою (збоку дивитися – двоє механізаторів-пияків шукають посадку), похитуючись, бредемо за табір. “Ги, вони не знають, що їх ще чекає”, – запалюємо гніт. В небо позаду нас вириваються вогні феєрверку. З днем народження!
Потім уже зовсім якась п’яна мєка. Щасливе обличчя Гудими, який ковзається босими ногами в розсипаній гречці, хтось весь час падає, спроби розлякати всю фавну крайову співом (хоча вона й так вся щезла через непогоду), народ здійснює хитрі переміщення довкруг ватри, тікаючи від їдучого диму. Роздупляємося в своєму “домку”. Голоси сусідів і не ідентифіковані звуки, покалічені наметовим полотном, крізь розкриту запону показуються час від часу снопики іскор з невидимої ватри. Пауль якось примудрився роздобути дві кружки чогось алкогольного (убий, не згадаю чого), лежимо, муркочемо. Залипон...
[ Re: Re: Re: Друм написав докладніше ]відповів(-ла)lysyj16:52:28 03/08/2004 Це Друмова творчість. Наскільки я зрозумів, ще має бути неділя. І в принципі, понеділок. :)
[ Re: Re: Re: Re: Друм написав докладніше ]відповів(-ла)Vitya12:24:49 04/08/2004 Бачу, було супер. Весь Сколівський район ще не говорить про UFO в небі над Парашкою від вашого фейерверку? Злий на себе і той Шацьк, що відібрав таке ПИВО.
1.08.2004 р.Б.
Прокинулися близько десятої і ще довгенько вилежувалися. Погода стояла така ж, як і вчора. По табору бродили очманілі піпли й збирали свої манатки. Ми першим ділом захопили пляшку з домашнім вином і стали теж поволеньки пакуватися. Коли зібралися, виявилося, що наші кружки з “сухариком” уже перекочували в рюкзаки до якихось добрих людей (а вино, відповідно, в землю), які збиралися повернути їх роззявам-господарям в долині. Роззяви трохи засмутилися, але вирішили, що це й на краще. Так воно й було. Вирушили ми останні, а десь за півгодини ходу сталося те, чого ніколи не було і, як я гадав, не могло трапитися – мені скрутило колінні суглоби. Ноги просто не гнулися, кожен крок – вирваний зуб. Тригодинна, максимум, дорога розтягнулася на добрих п’ять. Іти через біль ще можна, але хвилинна зупинка обертається після першого ж кроку таким лютим нападом, що валить з ніг. Дорога мало запам’яталася – ковзанка, звалені смереки поперек стежки. А Пауль ломився собі рівненько, час від часу мене підчісуючи, і то здавався мені гавстрійським гірським єгерем (вид ззаду), то толкінівським гномом (вид спереду). Колоритний такий старий (загальний вигляд:)).
З лісу вивалилися якось несподівано. Лісопилка, річка. Умилися, перебралися. Вийшли на шосе. І тут же побачили АЗС (виявляється, їх дві), бетонний мур і т.д. В ганделі при заправці ще чекав свої потяги народ. Ми наминали борщ і перцівку, травили недослухані вчора байки, розглядали привезені хлопцями фотки Кавказу. Цьоця з-за прилавку на нас наїхала: “Ви, хлопці, довго сидите. Мені нема де людей садити”. І тут же всіх відвідувачів, окрім нас, як корова злизала :) Однак ми й так уже йшли. Йшли по трасі, проводжаючи фури на захід і фури на схід, йшли через колії попри залиті городи на виду в паруючих гір до львівського бусіка. По 50 “ЗК” з хлопцями на коня, бус рушає. Пауль тут же добув дві книжечки “В серпні 44-го”. Залипон...
[ Re: Re: Re: Друм написав докладніше ]відповів(-ла)Юрко11:04:24 04/08/2004 за дві АЗС велике СОРРРЫ. А тьотка в кабаку заправки зажала книгу скарг. Ми б їй Друмовий репорт на п’яну рєпу всі би дружно туди з коментами і загнали :))))))))