ТИСА

Найбільша ліва притока Дунаю. Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини і Югославії, частково по кордону між Україною і Румунією, a також Угорщиною і Словаччиною. Довжина 966 км, площа басейну 153 тис. кв.км (у межах України - 201 км і 11,3 тис. кв.км). Утворюється злиттям Чорної Тиси і Білої Тиси за 4 км вище м.Рахова. На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на пд.-зх. схилах Українських Карпат та на Закарпатській низовині. Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100-200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (шир. 30-50 м). Далі тече вздовж гip Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3-5 до 8-9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (шир. долини тут зменшується до 1-1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину. Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30-60 м) смугою, нижче - одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5-2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче - дуже розгалужене, з численними островами. При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її. досягає 150-170 м (подекуди 260 м). Похил 1,2 м/км. Основні притоки (в межах України) - Чорна Тиса, Апшиця, Тересва, Теребля, Ріка, Боржава (праві); Батар (ліва). Живлення переважно снігове і дощове; бувають високі паводки. 40% річного стоку припадає на весняний період. Льодоутворення з 1 половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори. Гідрологічні пости біля Рахова (з 1949), с.Ділового (з 1913), Великого Вичкова (з 1945), м.Тячева (з 1942), м.Хуста (з 1946), смт Вилок (з 1886), м.Чопа (з 1950). У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреаціі.

 Джерело інформації: Географічна енциклопедія України